Слово про Мате Залку
Олесь Гончар
За Тисою я питав:
Чи чули про нього ви?
Чи мужній до вас долітав
Голос його з Москви?
Чи знаєте, як за вас
Славний ваш син-генерал
В гарячій Іспанії згас
Серед потрісканих скал?
Скажи, покажи, мадяр,
Де він блукав юнаком:
Чи в горах оцих до хмар
Здіймався із рюкзаком,
Чи, може, отут ходив,
Де я проїжджаю конем,
Може, степи ці любив,
Що я освітив огнем.
Може, пішов на війну
Від тихих оцих озер
В подвижницьку путь земну,
Що випала нам тепер
Скажи, покажи, мадяр,
Мені Лукача слід —
Того, хто за тебе вмирав,
Вмираючи за Мадрід.
Здається, він з нами йде
У гуркоті, у диму,
Ракети сяйво бліде
Стелять до ніг йому
Ніч, а війна гримить,
Довкола гуде в горах.
Місяць крізь хмари летить,
Розіп’ятий на вітрах.
1945, Залаба
Про вірш
Пристрасна балада-звернення українського бійця до угорського народу про пам'ять антифашистського героя Мате Залки (генерала Лукача), що загинув у бою за республіканську Іспанію.
Історія
Вірш написано Олесем Гончарем восени 1945 року під час перебування радянських військ у визволеній від нацизму Угорщині. Молодий мінометник Гончар пройшов фронтовими шляхами Румунії, Угорщини, Словаччини та Австрії, занотовуючи враження в польові блокноти.
Постать Мате Залки (угорського письменника й інтернаціоналіста, який під псевдонімом генерал Лукач командував 12-ю Інтернаціональною бригадою в Іспанії і загинув біля Уески в 1937 році) поставала для Гончара живим символом єднання народів у боротьбі проти фашизму.
Форма
Твір написано чотиристопним хореєм з чергуванням чоловічих і жіночих рим (перехресне римування), що надає віршу енергійного, ораторсько-баладного поступу.
Інтонація тексту побудована на низці риторичних запитань і прямих діалогічних звернень («Скажи, покажи, мадяр...»), які поєднують фронтовий маршовий ритм із патетичним монологом.
Як читати
У поезії зіставляються географічні та історичні простори: бурхлива Тиса, мадярські гори, розпечені кам'янисті схили далекої Іспанії та задимлений воєнним згарищем шлях визволителів. Образ генерала Лукача стає моральним мостом порозуміння між українським солдатом та угорським селянином чи горянином.
Гончар увиразнює мотив кровної жертви заради загальнолюдської свободи: чужа земля перестає бути чужою, коли її осяває пам'ять про людину честі та борця проти тиранії. Риторичний рух від запитань до ствердження братерства підкреслює гуманістичний пафос молодого автора.
Теми: пам'ять про героїв · боротьба проти фашизму · інтернаціоналізм і братерство · фронтові дороги Європи · Мате Залка