Сцена в степу

Олесь Гончар

А найприкріше для мене,
Що свідків тоді, як на зло,
Цієї страшної сцени
У мене в степу не було.

Коли я наїхав на міну
І кінь мій став на диби.
По самі йому коліна
Зчесало обидві ноги.

І дивиться він похмуро,
І каже: ти думаєш, я німий.
Ти відстібаєш кобуру,
Що ж… коли хочеш… Добий!

Тоді був і я потрібний,
Коли я тебе рятував,
Тоді ти в підкови срібні
Дбайливо мене взував.

Ти у віршах тоді славословив,
Ніяк нахвалитись не міг.
А зараз ти хмуриш брови,
Коли я лежу без ніг.

Може, й для мене нежатий
Десь шелестить овес.
Може б, і я хотів мати
Аби хоч який протез.
Не думай, що я не знав,
Куди я ногою ступав.
Я теж ветеран —
Увесь із зашитих ран.
Їв би одну солому,
Пив би не воду — лід.
Якби вернувся додому
Живий… хоча й інвалід.

Грудень, 1944

Про вірш

Приголомшливий драматичний монолог пораненого коня, якому міною відірвало ноги, звернений до вершника, котрий змушений дістати кобуру й добити свого вірного рятівника.

Історія

Поезію датовано груднем 1944 року; вона відтворює реальний епізод воєнного життя кінної тяги мінометних батарей під час просування степами Угорщини.

Гончар торкається табуйованої й болісної теми страждання тварин на війні, де коні ділили з бійцями всю тягар походів і гинули безмовними жертвами людських конфліктів.

Форма

Розповідний різностопний вірш із драматичним діалогом-монологом, що поєднує трагічний гротеск із граничним реалізмом.

Звукопис і ритмічні перепади відтворюють шок від підриву на міні та психологічне напруження фатальної хвилини.

Як читати

Кінь, наділений людською мовою й свідомістю, докоряє воїнові за невблаганну споживацьку жорстокість: коли він був здоровий і рятував життя — його пестили й оспівували у віршах, а тепер його чекає куля з кобури.

У словах коня про бажання мати хоч якийсь протез, жити інвалідом, їсти солому й пити лід, аби лиш повернутися додому, звучить крик усієї беззахисної живої природи, принесеної в жертву безумству війни.

Відсутність свідків цієї сцени лише підсилює внутрішній тягар провини солдата, який мусить убити того, кого щиро любив.

Теми: кінь на війні · підрив на міні · трагедія обов'язку · біль і провина · цінність життя · жорстокість війни

Усі поети