Чередничка
Яків Щоголів
Гомонять, що я сирітка
І сиріткою зросла;
Що мене ще змалу тітка
В череднички оддала.
От від ранку і до нічки
Все пасу я теличок...
Гей телички, гей телички!
Час нам з вами у лісок!
Знаю я, що ви дрочені,
І що тільки задивись,
Зараз ви в чужі ячмені
Піднялись і подались.
Так з ячменів вас швиденько
На толоку проженуть;
А мене поб'ють любенько,
Ще й заплакать не дадуть.
Будуть лаяти й казати:
"П'ять рублів тобі на рік,
Годувати, одягати,
Ще й свитина й черевик!"
Де ж та свита й черевички?
Відкіля вони взялись?
Гей телички, гей телички!
Добре літечком пастись!
А поллє осіння хлюща
І посиплеться листок,—
Нам огидне гай і пуща,
Як промокнем до кісток.
Встань, матусю, з домовини,
Та на доню подивись;
Пригорнися до дитини,
Як горнулася колись.
А не схочеш, мамо, встати,
Так одна сирітці річ:
В чередничках пропадати
Літо й осінь, день і ніч.
Вечір хилиться до нічки,
Світ тікає від очей...
Гей телички, гей телички!
Час додому нам,— гей, гей!
Про вірш
Зворушливий соціально-побутовий монолог дівчинки-сироти, в якому гірка доля наймички протиставляється безтурботності літнього випасу та відлунює щирою тугою за втраченою матір'ю.
Історія
Поезія належить до зрілого періоду творчості Якова Щоголева й увійшла до його першої визначної поетичної збірки «Ворскла» (1883), де посіла чільне місце в циклі соціально-побутових та народнопісенних образків з життя слобідського селянства.
Твір органічно розвиває шевченківську тему гіркої долі сироти-наймита в тогочасному українському селі. Щоголів, що все життя пильно спостерігав селянський уклад на Харківщині, правдиво зафіксував становище малолітніх чередників, яких бідні родичі віддавали за копійчану плату у важке й безправне наймитство.
Форма
Вірш написано чотиристопним хореєм з чергуванням дактилічних та чоловічих/жіночих клаузул, що створює наспівний коломийково-пісенний лад, властивий дівочим скаргам і фольклорним баладам.
Строфіка побудована на катренах із класичним перехресним римуванням (abab). Інтонаційний малюнок відтворює безпосереднє дитяче мовлення: розмовні оклики й пастуші вигуки («Гей телички, гей телички!») переплітаються з ліричною сповіддю та риторичним звертанням-голосінням до померлої матері.
Як читати
Образна система твору будується на драматичному контрасті між дитячою щирістю й суворою прозою заробітчанства. Дівчинка-чередничка перебуває під постійним страхом кари («поб'ють любенько, ще й заплакать не дадуть»), а обіцяна господарська винагорода виявляється гірким обманом і злиднями («Де ж та свита й черевички? / Відкіля вони взялись?»).
Природа у вірші виступає динамічним тлом і дзеркалом психологічного стану героїні: сонячне лагідне літо є тимчасовим прихистком, тоді як наближення осінньої сльоти й темної пущі символізує безвихідь сирітської долі, де єдиною розрадою стає фантастичне благання до матері підвестися з могили.
Теми: сирітство · наймитство · соціальна нерівність · народний побут · туга за матір'ю