Яків Щоголів

Про автора

Яків Щоголів (1823–1898) — видатний поет пізнього українського романтизму, співець згаслої козацької вольниці, степового простору та ремісничої праці Слобожанщини.

Народився в місті Охтирка на Харківщині в дворянській родині давнього козацького роду. Навчався на історико-філологічному факультеті Харківського університету, де зазнав впливу професора Ізмаїла Срезневського та ідей народництва. Більшу частину життя провів на чиновницькій службі в Харкові, ведучи замкнений побут відлюдника.

Увійшов у класику поетичними збірками «Ворскло» (1883) та «Слобожанщина» (1898). Щоголів створив шедеври романтичної елегії («Запорозький марш», «Степ», «Вівчарик», «Ткач», «Косар»), де з пронизливою тугою оплакував занепад козацької слави, безжальний наступ залізниць на незайманий степ і загибель традиційного народного ремесла.

Вірші Щоголіва відзначаються філігранною віршовою технікою, карбованою чистотою слобожанського мовлення та музикальністю. Його поезія стала мостом між шевченківською традицією та модернізмом рубежу століть.

Теми: туга за Січчю · слобожанський степ · народні ремесла · романтична елегія · ворсклянські далі