Масниця
Яків Щоголів
"Жінко! Люди говорили:
Масниця зайшла;
А млинців ще ми й не їли, —
Може б ти спекла?"
"Ну, нехай! як буде з чого,—
То тоді й кажи;
А теперечки гнідого
В сани запряжи;
Їдь у город та в крамниці
Набери всього:
І олії, і мукиці,
І того й сього,—
Ось карбованець!" — Радешній
Їде чоловік,
Каже: "Боже мій справдешній!
Дай же довгий вік.
Тій громаді за торішній
Присуд, що дала,
Щоб шинки на віки вічні
Вивести з села;
Без шинків вільніш народу
Зводити кінці;
Бо хоч п'єм тепер ми воду,
Так їмо ж млинці!"
Їде далі мій небога,
Баче хуторок;
Коло хутора дорога
І, як слід, шинок.
У шинку розмови чути,
Чути ґвалт і крик…
"Чи заїхать чи минути?"—
Дума чоловік.
"Та заїду вже погріться!"
Двері відчинив,
Попрохав води напиться,
Та рубля й пропив!
Отака йому причина:
Як пропив, то й спить;
А надворі хуртовина,
А мороз кипить!..
День почавсь; дітки вставати
З печі почали
Та у матері прохати
Млинчиків вчали.
А у неї серце б'ється,
Сну їй не було,
Що старого, їй здається,
Снігом замело!
Про вірш
Соціально-побутова сатирична балада з драматичним фіналом, яка викриває згубну силу пияцтва, що руйнує селянський добробут і родинну злагоду. Твір поєднує гумористичний зачин із гірким повчальним повчанням.
Історія
Вірш увійшов до збірки «Ворскла» (1883), де соціально-побутова тематика представлена надзвичайно колоритно і водночас критично. У пореформену добу другої половини XIX століття масове споювання селянства шинками стало справжнім лихом для українського села, руйнуючи господарства й моральні засади громади.
Щоголів добре знав життя слобожанського селянства завдяки службі в повітових установах і судових палатах, де щодня стикався зі справами про борги, застави майна та трагедії, спричинені шинкарством. У вірші відображено рух сільських громад за виведення шинків із сіл, який нерідко розбивався об людську слабкість за межами власного поселення.
Форма
Поезія написана класичним ямбом із чергуванням чотиристопних і тристопних рядків, що створює жвавий, баладно-оповідний тон, наближений до живої народної гутірки. Строфіка базується на перехресному римуванні з чергуванням жіночих і чоловічих клаузул.
Мова твору пересипана діалогами, селянською фразеологією, просторіччям та іронічними висловами («зводити кінці», «мій небога», «як слід, шинок»), що увиразнює побутову достовірність і жанрову природу реалістичного віршованого оповідання.
Як читати
Фабула вірша будується на різкому контрасті між світлим очікуванням родинного свята Масниці та раптовою катастрофою. Початковий наївний монолог чоловіка про перемогу громади над шинками перетворюється на гірку самоіронію: ледь побачивши спокусу на чужому хуторі, герой миттєво піддається слабкості й пропиває останній карбованець, призначений на борошно та олію.
Фінал поезії набуває драматичного загострення: поки безтурботний господар спить п'яним сном у шинку, надворі розгортається крижана хуртовина, що символізує життєву безвихідь. Образ голодних дітей, які просять млинців, і тривожне серце матері, якій здається, що чоловіка замело снігом, перетворюють побутовий анекдот на соціальну драму про безвідповідальність та руйнацію родинного вогнища.
Теми: селянський побут · Масниця · соціальна сатира · пияцтво та його наслідки · родинне лихо