...Глянь у поле: по коліна
Досяга трава;
Сонце, жито і ярини
Яр'ю облива.
Подивись на прозір річки,
Як її вода,
Ллючи хвилі невеличкі,
Млоддю вигляда.
Хлопчик стиха коло броду
Тягне рогозу;
Дужий вітер хилить в воду
Вільху і лозу.
А ходім сюди зі мною
В чорностволий ліс,—
Він ще листвою густою
Не зовсім заріс.
Тут тобі остання пташка,
Кожен черв'ячок,
На стволині черепашка,
На траві жучок,—
Скажуть всі вони: "З весною
Інший світ настав,—
Полем, лісом і водою
Травень завладав!"
Життєствердна ода весняному оновленню природи, побудована у формі задушевної прогулянки-діалогу з читачем або юним супутником. Вірш сповнений вітального пафосу пробудження землі, радості сонячного тепла та беззаперечного торжества законів весни.
Поезія опублікована у збірці «Ворскла» (1883) в тематичному блоці пейзажної та сезонної лірики, де Яків Щоголів розкривається як феноменальний спостережник фенологічних змін у природі Слобідського краю. У цьому вірші відчутний тісний генетичний зв'язок із народнокалендарними веснянковими мотивами та обрядовим осмисленням родючості.
Для митця характерне романтичне одухотворення кожної природної стихії: річка, бір, луки та поле сприймаються як єдиний оркестр живої матерії. Картина розгортається на тлі традиційного сільського краєвиду Слобожанщини, де дика природа гармонійно межує з селянським побутом (хлопчик біля броду, колосіння ярини).
Твір написаний класичним чотиристопним ямбом із чергуванням чотиристопних і тристопних рядків (ямбічний диметр/триметр або ямбічна баладна строфа), що надає віршові пружного, невимушеного розмовного темпу та бадьорої крокової ходи. Строфіка базується на катренах із перехресним римуванням (aBaB) із послідовною зміною чоловічих та жіночих клаузул.
Лексичний шар насичений рідкісними слобожанськими діалектизмами та архаїзованими новотворами на позначення молодої сили й свіжої зелені («яр'ю облива», «млоддю вигляда»), що надає мові неповторної соковитості та мальовничої густоти. Звуковий лад вирізняється плинними алітераціями сонорних звуків («л», «р», «н»), що імітують біг річкової хвилі та шум молодого листя.
Образна система твору розвивається за принципом панорамного кінематографічного розгортання: погляд ліричного героя переходить від просторого осяйного поля до відблисків прозорої річки, далі до постаті хлопчика коло броду й заглиблюється в напівтінь ще не загуслого весняного лісу. Весна постає як монарх і володар («Травень завладав!»), що встановлює новий благодатний порядок буття.
Філософський зміст поезії криється в демократичному, майже францисканському пантеїзмі: перед величчю травневого відродження рівні як високі стихії (вітер, сонце, бір), так і найдрібніші непомітні істоти («остання пташка, кожен черв'ячок, на стволині черепашка, на траві жучок»). Усі вони хором свідчать про перетворення буття, роблячи світ одухотвореним храмом безперервного життя.
Теми: весна · травневе оновлення · природа Слобожанщини · пантеїзм · вітаїзм