Ворожіння
Яків Щоголів
(К. А. Белиловському)
Пале сонце в південь душний,
Мла стоїть над слободою…
Вийшла з відрами дівчина
Із садочка за водою.
Утомилася небога.
І, дійшовши до криниці,
Відра кинула та й стала
Попід гіллями вербиці.
З зруба вогкістю дмухнуло,
Вітерець подув над нею;
І задумалась дівчина
Та над долею своєю,
І про те, що далі буде,
І про те, що вже минуло…
А за спиною тихенько
Щось в плече її торкнуло.
Обернулася дівчина
Позад себе та й жахнулась,
Як циганка плащувата
Їй під руку підвернулась.
З-під червоної намітки
Блищать очі; вид смальовий:
А з запаленої спини
Висне клапоть опанчовий.
"Чорнобрива та вродлива!
Заспокойся помаленьку:
Ось тобі поворожу я, —
Протягни мені рученьку!"
І незчулася дівчина,
Як ту руку ухопила
Плащувата і долоню
Мимовільно їй розкрила.
"Бачу, каже, по очицях,
Що ти тут з самого ранку
В холодочку під вербою
Дожидалася циганку!
Й добре робиш, бо дивлюся
По руці я, мов по стежці…
Боже, боже! Скільки щастя
Тільки в цій одній мережці…
А ся жилка поперешня?
Е, тобі не треба й віна:
Парубки і так полинуть,
Ще й з багатого коліна!
Парубки, кажу, дівчино,
Чорнобриві та хороші…
А ото пружок під пальцем?
Е, се гроші, гроші, гроші!"
Мліє дівчина й циганку
Слуха приязно й охоче:
А вона верзе дурницю,
А вона її мороче…
Я не вірю, щоб циганка
По руці що-небудь знала
І яка буває доля —
По долоні угадала,
І щоб з того ворожіння
Вийшла правда; а як, може,
Вийде й правда? О, як правда, –
То й пошли їй щастя, боже!
Про вірш
Жанрово-побутова балада з виразним іронічно-співчутливим пафосом розкриває зворушливу наївність сільської дівчини, котра жадібно шукає віри в особисте щастя та багатство у лукавих вигадках мандрівної ворожки.
Історія
Поезія «Ворожіння» органічно входить до дебютної збірки Якова Щоголева «Ворскла» (1883), яка підсумувала багаторічне творче усамітнення митця після відходу від першого харківського романтичного осередку. Твір має посвяту К. А. Белиловському (Кесарю Олександровичу Білиловському) — українському поетові, перекладачеві, видавцю альманаху «Складка» та громадсько-культурному діячеві, який палко підтримував зв'язки з класиками української літератури.
У спадщині Щоголева вірш репрезентує жанрово-етнографічну лінію, де побутова сценка біля колодязя набуває колоритного узагальнення традиційного слобожанського трибу життя. Поет відтворює типовий архетип українського фольклору — зустріч біля криниці, переосмислюючи його в модернізованому для другої половини XIX століття сентиментально-реалістичному руслі з виразною авторською рефлексією.
Форма
Вірш написано чотиристопним хореєм із чергуванням жіночих і чоловічих клаузул (або дактилічно-хореїчних коливань у фольклорному стилі) за схемою перехресного римування (AbAb), що імітує ритміку української народної пісні та коломийкового мелосу. Інтонація невимушена, перехідна від описової статики спекотного полудня до жвавого діалогу й психологізованого авторського монологу-молитви у фіналі.
Фоніка твору насичена м'якими алітераціями та ономатопеєю («дмухнуло», «вогкістю», «плащувата»), створюючи контраст між задушливою тишею слободи та експресивною, говіркою манерою ворожки-циганки.
Як читати
Образна система побудована на зіставленні двох контрастних світів: патріархального, цнотливого спокою слобідської дівчини та стихійного, мандрівного хаосу циганки. Криниця під вербою постає класичним хронотопом межі, де зупиняється побутовий час і прокидається екзистенційна тривога героїні («І задумалась дівчина / Та над долею своєю»). Експресивна поява ворожки виписана через яскраві пластичні деталі («вид смальовий», «клапоть опанчовий», «червона намітка»), що підкреслює її карнавально-ярмаркову природу.
Діалог циганки — це майстерна пародія на псевдопророцтво, сповнена клішованих обіцянок багатого віна, чорнобривих парубків та раптового багатства («гроші, гроші, гроші!»). Проте за цією іронічною демістифікацією обману Щоголів виявляє глибокий гуманізм: скепсис тверезого спостерігача знімається фінальним благословенням. Бажання дива виправдовується щирим прагненням знедоленої душі до щастя, перетворюючи побутовий анекдот на зворушливу оду надії.
Теми: етнографізм · слобожанський побут · жіноча доля · фольклорні мотиви · романтична іронія