— Може б, мамо, ви нам з ласки
Та дали святої паски,
Ще й червоних яєчок,
Що красили для діток?
— Постривайте: свято в мене
Буде завтра посвячене;
Завтра янголи з небес
Скажуть вам: "Христос воскрес!"
І вже час той недалечко,
Що покотиться яєчко
Й ви погонитесь за ним,
І червоним, і ясним.—
Позаснули хлопченята,
Й сниться їм, що янгелята
Кличуть голосно з небес:
"Годі спать: Христос воскрес!"
Світла ідилічна картина дитячого передчуття Великодня, сповнена зворушливої материнської ніжності, духовної чистоти та радісного очікування Воскресіння.
Твір «Під Великдень» опублікований у збірці «Ворскла» (1883) у блоці віршів, присвячених дитячому побуту, родинним традиціям і християнським святам традиційної України.
Для Якова Щоголева, вихованого на патріархальних засадах слобожанського шляхетсько-міщанського середовища, християнські празники були непорушним підґрунтям духовної рівноваги. Вірш фіксує традиційну народну культуру Слобожанщини другої половини XIX століття, де релігійні обряди органічно перепліталися з теплим родинним вихованням.
Поезія написана чотиристопним хореєм із переважно суміжним (парним) римуванням (аабб), що надає діалогічній оповіді невимушеної легкості, грайливості та близькості до дитячого фольклору (примовок, забавлянок, колядок і веснянок).
Ритміка динамічна завдяки чергуванню прямої мови (прохання дітей і лагідна відповідь матері) та оповідальної частини. У структурі домінують чисті дієслівні та іменникові рими, а звукопис підкреслює урочистість і чистоту дитячого переживання свята.
Текст побудовано у формі діалогу-сцени, де дитяча нетерплячість гармонізується материнською педагогікою очікування сакрального моменту. Звернення дітей розкриває безпосереднє матеріально-чуттєве сприйняття свята через його атрибути — святу паску та фарбовані яєчка.
Образ червоного яєчка (писанки/крашанки), що покотиться на свято, розгортається у символічну гру: це одночасно і великодня народна забава, і солярний символ весняного пробудження природи, і священний знак Воскресіння Христового та оновлення життя.
Фінал переносить дію у сферу благословенного сну, де ангельський спів зливається з дитячою свідомістю. Ангели постають вісниками небесної радості, наголошуючи на чистоті дитячої душі, для якої містерія Великодня стає безпосередньо пережитим дивом благодаті.
Теми: Великдень · діти і мати · великодні традиції · християнське свято · радість очікування · народний побут