Чуприна
Яків Щоголів
Стрівся з кумом кум та й каже
"Що се, куме, за причина,
Що у тебе незвичайно
Настовбурчена чуприна?"
Одвічає кум до кума:
— Теє значе, що згодився
Я на ярманок поїхать
Та старій і похвалився.
А вона за ту новину
Ухопилась, як за вітку,—
Тягне з прискринку дуката
Та й кладе в мою калитку.
За сього мені дуката,
Каже, ти купи чоботи,
Та з сап'яну, та червоні,
Та хорошої роботи.
Щоб блищали так, як сонце!
Не пропий же та не гайся;
А процвиндриш копитала,
Так додому не вертайся!
Я на ярманок приїхав;
А живіт і розходився;
Люди кажуть, щоб до шинку
Швидше їхав та лічився.
Там, спасибі їм, давали
Все якогось ліку з перцем,
Поки й справді з того ліку
Не полегшало під серцем.
І зосталися у мене
Копитали невеликі,
Так, що жінці тільки й стало
На гарненькі черевики.
А вона на їх, лукава,
Й подивитись не схотіла:
"Де чоботи, де сап'янці?"
Та чуприну і вхопила…
І тебе я, куме, раю:
Стане жінка турбувати,
Щоб купив ти їй чоботи,—
Не берися купувати!
Про вірш
Колоритна гумористична оповідка у формі невимушеного кумівського діалогу, де через традиційний ярмарковий сюжет тонко й добродушно висміюються людські слабкості та родинні перипетії.
Історія
Поезія репрезентує бурлескно-гумористичну грань таланту Щоголева, тісно пов'язану з живою стихією слобожанського ярмаркового фольклору, анекдотами та народними співомовками.
Твір перегукується з традиціями Івана Котляревського та Степана Руданського, майстерно відтворюючи ментальні риси українського селянства — кмітливість, схильність до виправдання власних вад і вміння посміятися над власною халепою.
Форма
Вірш написано чотиристопним хореєм без поділу на строфи, що створює ефект безперервної баладно-оповідної інтонації та живої народної бесіди.
Римування холосте з переважанням жіночих закінчень у непарних рядках і суміжних співзвуч у парних, а невимушений розмовний синтаксис багатий на фразеологізми, просторіччя («процвиндриш», «настовбурчена») та колоритні інтонаційні паузи.
Як читати
В основі образної тканини лежить метонімічний образ «настовбурченої чуприни», яка слугує і комічним зачином, і красномовним підсумком зіткнення чоловічої легковажності із суворою жіночою вдачею.
Червоні сап'янці виступають символом селянського уявлення про розкіш і статус, тоді як «ліки з перцем» у шинку уособлюють одвічну народну слабкість до частування, завуальовану під турботу про здоров'я, що перетворює побутовий конфлікт на життєствердну комедію характерів.
Теми: народний гумор · ярмарок · кумівство · родинний побут · співомовка