Швець
Яків Щоголів
Пану чоботи він краяв
Та купця корив і лаяв:
"Взяв я в крамаря товару,
Щоб, як слід, пошити пару;
А лихий і вдіяв шкоду:
Зверху й чисто, а з-під споду,
Подивись, із'яну скільки…
Просто горе та і тільки!
Пан ні слова, вплате гроші;
Ший же чоботи хороші,
Та по моді, а без моди
Лучче ти й не край — та й годі!
Зараз він тобі і скаже:
"Що це ти подіяв, враже?
Як у ці я одягнуся,
То нікуди й не згоджуся!
Хочеш бути чоловіком,
Так іди прямцем за віком:
Люди он — що люблять, стало,
Щоб у тебе все блищало,
Щоб ти був увесь по моді;
А без моди — годі, годі!.."
Гей я сміху раз набрався,
Як узяв та поєднався
Черевички пані шити:
Ось попробуй їй вгодити!
Каже: "Ший, голубчик, гарні;
Щоб, як є, були шикарні.
Це тобі не з каніфасу:
Ший із чистого атласу!"
Я пошив їй; пані вбула, —
Так, кажу, землі не вчула
Під собою, тиче гроші…
Що хороші — так хороші!
Стій же, дума, у хоромах
Удивлю моїх знакомих!
Коли це згодивши трішки,
Я іду у город пішки;
Бачу: пишні похорони,
Духовенство, цугом коні,
Свічі, півчі у киреях,
Гайдуки стирчать в лівреях
І з вінками мартопляси,
А позаду все коляси…
Коли ж я, як оглядівся,
Та на дроги подивився, —
На покійній невеличкі
Ті, що шив я, черевички!..
Оттаке! Уже й не хваста:
Вмерла пані — та і баста!"
1881
Про вірш
Колоритний соціально-побутовий вірш-оповідка з виразним сатиричним струменем, який крізь розповідь ремісника викриває марнославство панства перед невблаганним фіналом смерті.
Історія
Вірш написаний 1881 року і включений автором до збірки «Ворскла» (1883) у розлогий цикл жанрових портретів народних умільців і представників ремісничих цехів («Ткач», «Кравець», «Тесля», «Швець»).
У цьому циклі Щоголів із етнографічною скрупульозністю та глибоким знанням слобідського побуту зафіксував звичаї, мову й світовідчуття простолюду, протиставивши його тверезій працьовитості паразитичне існування панської верхівки.
Форма
Написаний чотиристопним хореєм із парним (суміжним) римуванням (aabb) і вільним строфоїдним членуванням, що ідеально відповідає формату невимушеної живої народної оповіді (сказу).
Мовна тканина насичена професійною ремісничою лексикою («краяв», «товар», «із'ян», «каніфас», «атлас»), живомовними діалогічними репліками та колоритними ідіомами, що створюють неповторний сказовий колорит.
Як читати
Образ шевця — це втілення народного скепсису, гумору та здорового глузду. Працюючи з вибагливими клієнтами, майстер гостро відчуває лицемірство суспільних конвенцій, де зовнішній блиск («щоб у тебе все блищало») і сліпе слідування за примхами моди підміняють справжні людські чесноти.
Кульмінаційна новелістична сцена похорону містить потужне барокове за змістом memento mori: помпезний похоронний потяг із духовенством, гайдуками в лівреях та плакальниками-мартоплясами різко контрастує з мініатюрними атласними черевичками на ногах небіжчиці. Смерть миттєво нівелює всю пиху та марнославство пані, приводячи наратора до іронічно-філософського висновку: «Вмерла пані — та і баста!».
Теми: ремісничий побут · сатира на панство · марнославство і мода · memento mori · народний гумор