Колядка (Рано ж тії півні…)
Яків Щоголів
Рано ж тії півні
В ятці заспівали;
До нашого пана
Гості наїжджали.
Святий вечір!
У нашого пана
Великі кімнати:
Є де походити,
Є де погуляти.
Святий вечір!
А ще ж наша пані
Ніченьку не спала:
Вина готувала,
Страву припасала.
Святий вечір!
Та й не так та страва
В вдивовижу стане,
Як вийде панянка
Та ясно погляне.
Святий вечір!
Бо в тії панянки
Білі рученята,
Кращі срібних зірок
Карі оченята.
Святий вечір!
Хай же там гуляють,
А нам на крилечко
Вишлють з челядинцем
Та по пиріжечку.
Святий вечір!
1877
Про вірш
Колоритна обрядова колядка-величання, сповнена шляхетної гостинності, естетичного захоплення дівочою вродою та світлої святкової радості.
Історія
Написаний у 1877 році, твір належить до зрілого періоду творчості Щоголева 1870-х років, коли поет повернувся до активного літературного життя після багаторічного усамітнення. Вірш увійшов до збірки «Ворскла» (1883), де фольклорний цикл колядок і щедрівок став окрасою етнографічної лінії його доробку.
Твір органічно зв'язаний із традиціями слобожанського та лівобережного щедрування й колядування панам-господарям, де щедра святкова трапеза, величні покої та краса молодої панянки звеличуються за давніми канонами епічного народного етикету, закоріненого в заможний побут хуторянського і поміщицького середовища.
Форма
Поезія написана чотиривіршами з рефреном «Святий вечір!», що виконує формотворчу та ритуальну функцію, уповільнюючи плин розповіді й надаючи їй величавої хорової наспівності. Метрична основа — чотиристопний і тристопний хорей з чергуванням дактилічних та жіночих/чоловічих клаузул.
Фольклорна строфіка з перехресним та напівперехресним римуванням підпорядкована мелодійному синтаксису народної пісні, багатого на тавтологічні звороти, градацію та риторичні вигуки.
Як читати
У вірші майстерно поєднано три виміри свята: динаміку прибуття гостей («рано ж тії півні… заспівали»), простір гостинної світлиці («великі кімнати», де пані частує наїдками й винами) та кульмінаційний акорд — звеличення краси панночки. Поет використовує класичний фольклорний паралелізм: частування тьмяніє перед сяйвом юної дівочої вроди, чиї карі очі змальовані «кращими срібних зірок».
Образ парубоцької колядницької громади, що чемно чекає на ґанку («на крилечку») винагороди через челядинця, завершує картину витонченою жанровою сценкою. Тут Щоголев виступає видатним поетом-живописцем, який фіксує гармонійний світ традиційного українського співіснування різних станів у священному просторі Різдва.
Теми: Святий вечір · колядування · дівоча краса · народний побут · Слобожанщина · щедрість