Баляда про соняшник
Іван Драч
Були руки і ноги в соняшника,
Було тіло — шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу
І в пазуху рвав гнилиці,
І купався коло млина,
І лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду, —
І раптом побачив сонце
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск.
Воно їхало на вельосипеді,
Обминаючи хмари у небі…
І застиг він на роки і на століття
У золотому німому захопленні:
— Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму
Дядьку, хіба вам жалко?!
Поезіє, сонце моє оранжове!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриє тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
“Літературна газета”, 15.9.1961
Про вірш
Авангардний маніфест шістдесятників: метафорична балада про хлопчика на велосипеді, який закохується в сонце й стає соняшником поезії.
Історія
Вірш надрукований 1962 року в дебютній збірці Драча «Соняшник» і справив ефект розірваної бомби в українській літературі доби хрущовської відлиги.
Молодий поет зухвало зламав стереотипи радянської «сільської» поезії, поєднавши буденний сюжет (хлопець рве груші, катається на велосипеді) з високою метафізикою поетичного покликання.
Твір спричинив шалену дискусію між консервативними критиками та молодим поколінням шістдесятників.
Форма
Вільний верлібр із несподіваними стрибками асоціацій, гротеском і колоритними побутовими деталями («у веснянках і в ластовинні», «штанці до колін»).
Фінальна пуантоподібна мораль-автокоментар: «Поезіє, сонце моє оранжеве!..».
Як читати
Хлопчак на велосипеді зустрічає Сонце, що купається на річці, палить цигарку й їде на велосипеді в золотих переливах — так буденність стикається з вічним світлом.
Потрясіння від краси перетворює звичайну людину на митця: соняшник назавжди повертає свою голову слідом за сонцем, приречений на вічне служіння світлу.
Балада стверджує, що справжня поезія народжується не з абстракцій, а з живого, радісного й здивованого погляду на навколишній світ.
Теми: баляда про соняшник · сонце моє оранжеве · хлопець на велосипеді · магія поетичного покликання · бунт шістдесятників