Це вже не сон — це сон-трава
Гущінь замшілу прорива,
І ніжним чадом, чудом чистим
Бузкова свічка понад листом
Вже злотом-пломенем жива.
Це вже не сон — це вже котики
Сидять на лозах в сні екзотики,
Мурличуть хижо, мають запити
Рій бджіл у пазурі спацапати,
Продмухують пухнасти ротики.
Це вже не сон — це вже весна
Безсонна бродить, як мана.
Здираю з серця сну шкарлупцу
І в небо сиве серце пущу —
Хай сивим жайвором зрина!..
Іскриста весняна замальовка пробудження природи, де ніжне цвітіння сон-трави та пухнасті вербові котики вибухають сонячною радістю буття.
Один із найніжніших ранніх пейзажних творів Івана Драча, написаний на початку 1960-х років і включений до збірки 'Соняшник'.
Відображає характерне для шістдесятників радісне, пантеїстичне відкриття краси рідної природи, звільненої від ідеологічних кліше.
Чотиристопний ямб із парним і кільцевим римуванням (аабба), що надає віршу легкості й витонченості акварельного малюнка.
Звукопис побудований на ніжних свистячих і шиплячих звуках, що імітують муркотіння вербових котиків та гудіння перших бджіл.
Прорив бузкової свічки сон-трави крізь замшілу глибінь лісу знаменує остаточну капітуляцію зимового сну перед життєдайним пломенем сонця.
Вербові котики грайливо персоніфікуються в маленьких хижаків, що сплять екзотичним сном і лагідно чатують на бджолиний рій.
Драч створює відчуття дитячого захоплення світом, де кожен пагін і квітка є свідченням нескінченної винахідливості й доброти природи.
Теми: весняна акварель · сон-трава · вербові котики · пробудження природи · радість буття