Кохати — нові землі відкривати,
Нюанси свіжі і відтінки нові.
Кохати — це щомиті дивуватись,
Це — задихатись з подиву — любові.
Це — припадати до джерел незнаних
І дикої жаги не втамувати.
Порушувати дивовижні плани,
А потім дивовижніші сплітати.
Кипіти і згоряти од розпуки
І все спізнати, все знайти в любові —
Шалене щастя і пекельні муки…
Коли не маєш риб’ячої крові.
Емоційний гімн всеосяжній силі кохання як вічного першовідкриття нових континентів людської душі та джерела творчого подиву.
Вірш увійшов до збірки 'Соняшник' (1962), ставши виразним маніфестом шістдесятницького розуміння кохання як екзистенційного пізнання іншої особистості.
Поет відкидає побутову приземленість, зводячи любовну пристрасть на рівень географічних і космічних відкриттів.
Чотиристопний ямб із точним перехресним римуванням. Інфінітивні конструкції ('Кохати — нові землі відкривати...') задають декларативного, піднесеного тону.
Градаційне наростання емоційної напруги передає нестримну динаміку закоханого серця.
Кохати для Драча — це не стан спокою, а безперервний рух відкриття незнаних світів, щомитна здатність задихатися від подиву й краси.
Любов ламає всі заздалегідь прораховані людські плани, змушуючи згорати від розпуки й щоразу сплітати нові, дивовижніші узори долі.
Поезія прославляє невгамовну жагу серця, стверджуючи, що тільки в полум'ї пристрасті людина пізнає справжню повноту свого земного призначення.
Теми: етюд кохання · відкриття світів · подив любові · пристрасть і спалах · філософія почуттів