Манайлова виставка
Іван Драч
Варіація на тему
“Скорбота” (1940)
Був собі тато, була собі мама,
було собі я.
Тато сиділи собі на ослоні.
Тато робили мені вітряка,
А мама кашу мені варила,
А киця Мурка гралась собі з хвостом.
А прийшли дядьки, кричали на тата,
І мама мене зачинила у хаті,
І киця кричала на мене без мами.
Кричала киця на мене,
Кричала мама надворі,
І я кричало, бо всі кричали,
І з печі так пахла гречана каша.
Захотілося татові спати,
Склали руки йому на грудях
І поклали тата на лаві.
А я собі кричало: “Дайте каші!
Ну, мамцю, дайте каші, мила мамцю!”
Мама плаче коло печі,
а я плачу коло мами.
Отож піду до тата,
нажалуюсь на маму:
Я хочу собі каші, а мама не дає.
Свічка на столі. Руки на грудях.
Був собі тато. Тепер тільки мама та я.
Драч Іван
Про вірш
Емоційний відгук на виставку закарпатського живописця Федора Манайла, де картина «Скорбота» розкриває дитячу травму перед жорстокістю й насильством світу.
Історія
Твір написаний під враженням від київської виставки видатного закарпатського художника-модерніста Федора Манайла. Драч тонко відчув драматизм його полотен, у яких архаїчна карпатська міфологія поєднувалася з трагічною історією середини ХХ століття.
Підзаголовок («Варіація на тему “Скорбота” (1940)») вказує на конкретне полотно художника, створене в часи окупації Карпатської України, де горе маленької людини виростає до універсального плачу.
Форма
Авангардний вільний вірш (верлібр), побудований на прийомі дитячого синтаксису, наївного примітивізму та рефренних повторах («Був собі тато, була собі мама, було собі я…»).
Як читати
Поет використовує формулу народної казки, аби показати раптове вторгнення безжального зовнішнього зла в ідилічний дитячий рай: тато робив вітряка, мама варила кашу, киця гралася з хвостом — аж доки не «прийшли дядьки і кричали на тата».
Крик дитини, зачиненої в темній хаті, поєднується з відчайдушним криком мами та нявчанням переляканої кішки. Драч геніально відтворює стан абсолютного жаху й безпорадності малечі перед лицем репресивної сили, перетворюючи картину Манайла на документ зраненої людської душі.
Теми: екфразис · Федір Манайло · дитяча скорбота · травма війни · верлібр