Перо
Іван Драч
Перо, мій скальпелю вогненний,
Ти мій жорстокий лиходій,
Мій дикий поклик цілоденний,
Первоцвіт мій, перволюб мій!
Нам розтинати дні ці карі
До серцевини, до зорі,
Куди не дійдуть яничари
В облудній словоблудній грі.
Дні полохливі, і невтішні,
І лаконічні, точні дні,
І дні, мов глечики з Опішні,
Протяті шпагами вогнів.
І дні, яким нема відради,
І виноградні, теплі дні,
Де тихо сплять старі досади,
Зіщулившись, на самім дні.
Дні променисто легковажні,
Горбаті дні, мозільні дні,
І дні чеснот, і дні продажні,
Яким солона кров зрідні.
Перо — це наша спільна доля —
Все обійти і все знайти,
Аж поки в головах тополя
Не прошумить за два хрести.
Про вірш
Програмний поетичний маніфест про покликання письменника, де перо постає вогненним скальпелем для безпощадного розтину фальшу й болю епохи.
Історія
Вірш написаний на початку 1960-х років і став однією з естетичних декларацій молодого Драча поряд із «Баладою про соняшник». Покоління шістдесятників шукало власного голосу, категорично відкидаючи лаковану брехню соцреалізму й вимагаючи повернення до чесного слова.
Метафора пера як скальпеля ріднить естетику Драча з традиціями європейського медичного та наукового мислення, внесеного у сферу художнього слова.
Форма
Чотиристопний ямб із перехресним римуванням. Чіткий карбувальний ритм підтримує образ рішучого хірургічного втручання слова в живу плоть дійсності.
Як читати
З перших рядків автор деромантизує звичне уявлення про музу як ніжну розраду: «Перо, мій скальпелю вогненний, ти мій жорстокий лиходій...». Творчість мислиться як важка, болісна й небезпечна праця з розтинання днів до самої серцевини, куди закритий доступ яничарам словесного блуду.
Дні, описані у вірші, надзвичайно різноманітні — від тривожних і лаконічних до глиняних, «мов глечики з Опішні». Поет вимагає від свого слова бути гранично точним інструментом істини, здатним витримувати напругу великого історичного часу.
Теми: покликання митця · слово як зброя · поетичний маніфест · шістдесятництво · естетична позиція