Робота і дозвілля
Іван Драч
Одна кімната — наліво,
Друга кімната — направо,
Моя кімната — посередині.
В одній кімнаті Робота
День і ніч вистукує на машинці.
В другій кімнаті Дозвілля,
Безтурботне, цілується, випиває,
Лається, аж вуха слонові в’януть.
— Гості-сусіди, завітайте до мене.—
На один стілець сіла Робота,
На другий стілець Дозвілля присіло.
— А де ж мені, господарю, сісти? —
На один стілець я присів.
На другий Дозвілля лукаво присіло.
— Господарю, де ж Роботі у вас присісти?—
На один стілець присіла Робота,
Я серйозно присів на другий.
— Любчику, де ж Дозвіллю в тебе присісти?
— Слухайте, а коли я внесу третє крісло?—
…Вони обоє дивились у вікно.
Про вірш
Іронічно-філософська притча про нерозривний зв'язок і вічний конфлікт між виснажливою творчою працею та безтурботним життєвим дозвіллям митця.
Історія
Твір увійшов до збірки «Балади буднів» (1967), у якій Драч поставив собі за мету поетизувати щоденне буття сучасної людини, знаходячи метафізику в найпростіших побутових речах. Це був час інтенсивної роботи письменника як сценариста кіностудії Довженка та активного публіциста.
Драч майстерно використовує прийом алегоричної персоніфікації абстрактних понять, традиційний для українського шкільного театру та барокових інтермедій.
Форма
Вільний вірш (верлібр) із розмовними побутовими інтонаціями, драматургійною побудовою реплік і дотепною діалогічною структурою.
Як читати
Простір квартири героя ділиться топографічно: наліво стукає на машинці невтомна Робота, направо п'є й цілується галасливе Дозвілля, а сам господар сидить посередині. Запросивши обох персоніфікованих сусідів до своєї кімнати, герой стикається з відсутністю вільного місця для себе самого.
Парадоксальний вихід — сісти на коліна Роботі, тримаючи на своїх колінах Дозвілля — стає геніальною метафорою гармонійного існування справжнього митця. Праця стає надійною основою буття, на якій єдине тільки й може вирости радісне, плідне свято життя.
Теми: будні митця · праця і відпочинок · верлібр · іронічна філософія · необароко