Астероїд
Олексій Кацай
Нас, чорними зірками обпалених
у кострубатих нутрощах всесвіту,
несе гора, що улетіла
з недобудованої планети.
Несе гора, літаюча в просторі,
наш корабель зі згаслими дюзами
і в мікрофонах виє тиша,
стиснувши мозок до скам’яніння.
Летить гора, що так і не згодилась
провалля вкрити білими шатами
чи заховати їх у згортках
сяючого крижаного світла.
І ось вона, потворно оголена,
затятістю знівечена своєю,
блукає поміж куль небесних,
всесвіти дряпаючи собою.
Але її поети побачили,
стереометрію волі вивчивши,
і астероїдом назвали,
що означає — “зіркоподібна”.
Про вірш
Поетична апологія самотнього космічного тіла — астероїда як уламка недобудованої планети, котрий знаходить своє зоряне визнання через погляд поета.
Історія
Поезія відображає інтерес Кацая до непарадних, хаотичних елементів космогенезу, відкинутих будівельних матеріалів світобудови.
Текст входить до циклу астрофізичних балад, де наукова номенклатура поєднується з філософією бунту й самотності.
Форма
Різностопний дольник із верлібровою структурою, що передає нерівний, переривчастий рух уламка скелі крізь зоряні поля.
Насиченість звукописом глухих вибухових звуків («к», «т», «п»), що підкреслює шорсткість і брутальність космічного каменя.
Як читати
Літаюча гора постає втіленням неприкаяності й протесту: вона відмовилася стати частиною планетарного комфорту і дряпає простори своєю затятістю.
Вимкнені дюзи корабля та тиша в мікрофонах посилюють трагізм спільництва людини і мертвої брили перед обличчям безмежжя.
Фінальний акорд висвітлює етимологічне прозріння поетів: назвавши кострубату гору «зіркоподібною», вони піднесли потворність до рангу небесного світила.
Теми: астероїд · космогенез · самотність у всесвіті · поетичне бачення · краса недосконалості