Втеча
Олексій Кацай
Світло розбилось на скалки і в кришталевому смерку безладдя
ледве в очах палахкоче смуток вечірнім багаттям
варево чорних сузір’їв ллє порожнеча венова
на керамічні обличчя ворога і чатового
Відлюдкувате каміння викресливши з небокраю
з прихистку хмар пурпурових ніч на будівлі сповзає
й зорі віщують нам друзів бо від долівки до стелі
форма пітьми що світла сотається є тунелем
Вгвинтемося ми у нього крицею в поле магніту
і з відчайдушністю дзигі кинеться шлях під копита
карлики й звірі лускаті зникнуть в безодні нічниці
й радощі поту солоні взнають обвітрені лиця
невороття чорнотропи взнають азарт верхогонів
бо золотими зірками наші підковані коні
бо скрижанілу самотність душ приєднавши до духу
вже вигопцьовує простір танцем одвічного руху.
Про вірш
Романтично-фантастичний прорив крізь тунелі пітьми, нічна втеча зоряних вершників у простір вічного руху назустріч відродженню духу.
Історія
Вірш репрезентує візіонерську космічну лірику Олексія Кацая, де поєднуються естетика романтичного пориву до свободи та фантастичні образи гравітаційних тунелів і магнітних полів.
Твір сповнений жагучого прагнення вирватися із задушливого мороку ворожого поселення, де керамічні маски охоронців символізують мертве відчуження.
Форма
Чотиристопний хорей із перехресним римуванням. Швидкий, летючий темп імітує божевільний галоп підкованих зорями коней крізь часопростір.
Як читати
Картина втечі починається з кришталевого смерку розбитого світла: пітьма перестає бути перешкодою й згортається у тунель, крізь який герої вгвинчуються крицею в магнітне поле. Дорога буквально впадає під копита коней, підкованих золотими зірками.
Карлики й лускаті потвори тонуть у безодні минулого, тоді як вершники пізнають солону радість поту й азарт невороття. Втеча стає екстатичним злиттям самотності душі з великим танцем одвічного вселенського руху.
Теми: космічна втеча · зоряні коні · прорив до волі · танець руху · фантастичний романтизм