Вогнептах

Олексій Кацай

Де зорі блищать мов облізлий той хром
де хмари із обрієм скуті
воруше пташина вогненним крилом
щоб темряву з неба здмухнути

Не в змозі злетіти мабуть що від ран
а може ще дуже зарано
проте вже минуле зникає і нам
лишає лиш пасма туману

І вже розпросталися крила у світ
проміння лийнувши убоки
і вже борюкання вітриську та віт
імлистий порушує спокій

О це борюкання о ця боротьба
невпинна і непозичима
туди де по колу йде шкапа-доба
з зав’язаними вдень очима

Туди і тому кому вітер в степах
в обличчя не дме дме у спину
де шмарки розвезені по щоках
надбання сновиди єдине

А ну ж чоловіче до тих що не сплять
верни і планету і тіло —
руїнницька сила прадавніх заклять
не має уранці вже сили

Дивись як важкий вогнептаха політ
пантрує прискалене око
бо знає що й ти наче антиболід
здійнятися в змозі нівроку

Й стає зрозуміла відмінність подій
які всі зовуть боротьбою —
якщо мла зі світлом провадить двобій
людина сама із собою.

Про вірш

Потужна алегорія духовного пробудження, де важкий політ пораненого Вогнептаха крізь імлу стає закликом до людини здолати власну інертність.

Історія

Поезія «Вогнептах» є одним із маніфестів філософського світогляду Кацая, що стверджує необхідність щоденної внутрішньої боротьби зі ентропією духу. Твір спирається на слов'янський міф про Жар-птицю (Вогнептаха) та фенікса.

Кацай проектує архаїчний солярний міф на похмурі реалії постіндустріального світу з облізлим хромом зірок і кругообігом сліпої доби.

Форма

Чотиристопний анапест із перехресним римуванням. Широкий, мужній баладовий розмах із пружними ритмічними кульмінаціями.

Як читати

Вогнептах розгортає крила над похмурим горизонтом, аби здмухнути ніч, попри рани й опір вітрів. Цей образ протиставляється рутинному животінню, де «по колу йде шкапа-доба з зав'язаними вдень очима», прирікаючи обивателів на сонний морок.

Поет звертається до людини з рішучим закликом скинути прадавні чари лінощів і зневіри: людська істота здатна злетіти, мов «антиболід». Фінал формулює головний філософський закон: справжня битва — це не зовнішнє зіткнення світла й темряви, а нещадний двобій людини із самою собою.

Теми: образ вогнептаха · двобій із собою · подолання ентропії · духовне піднесення · антиболід · вітаїзм

Усі поети