Всмоктала чорна ряска зорепад…
Олексій Кацай
Всмоктала чорна ряска зорепад
хапа парсеки ротом безупинно
в акваріумі трьох координат
мій зореліт
як без води рибина
У склі безодні
погляд вже померх
у порожнечу
згусло безгоміння
і темно навкруги і ні шешерх
лиш нескінченність зорі нишком глима
І ось тоді я мікрофон зібгав
здолав його змертвілість найстрашнішу
вкрутивши вірші
в непорушну тишу
й навколо їх усесвіт закружляв
А потім обережно до нестями
я голову та очі обереги
з гермошолому витягнув торбеги
і довго вчився дихати словами.
Про вірш
Драматична історія зоряного пілота у полоні німотного космічного вакууму, де єдиним порятунком і джерелом дихання стає сила виголошеного поетичного слова.
Історія
Вірш є одним із найяскравіших маніфестів естетичної концепції Кацая: поезія як життєдайна речовина, здатна оживити мертвий геометричний космос.
Створений у контексті популярності жанру космічної опери, переосмисленої на українському ліричному ґрунті.
Форма
П'ятистопний ямб із перехресним та охопним римуванням (АбАб / АввА), що створює відчуття замкненого об'єму гермошолома та раптового виходу у простір.
Використання експресивної просторічної та діалектної лексики («ні шешерх», «глима», «торбеги») у техногенному антуражі.
Як читати
Метафора «акваріума трьох координат», де корабель борсається мов риба без води, оголює обмеженість суто евклідової фізики перед таємницею буття.
Акт деформації мікрофона і «вкручування віршів у непорушну тишу» демонструє творення нового смислового гравітаційного центру Всесвіту.
Фінал вірша — навчання «дихати словами» поза межами технічного шолома — проголошує абсолютну перемогу логоцентризму над смертю.
Теми: космонавтика · вакуум і тиша · дихання словом · подолання смерті · наукова фантастика