На відстань невситенну
крізь безлад перелогу
між мною і землею
утиснулась дорога
А в темряві обабіч
як закоцюблі мури
миттєвості зліпились
у років кучугури
І щоби не синицю
а журавля спіймати
не впоперек потрібно
а вздовж її долати
Щоб десь в опівніч впасти
дрімаючи вже нишком
з окраєчку планети
немов дитина з ліжку.
Метафоричне осмислення дороги як безкінечного виміру долі, подолання якого вимагає відмови від компромісів заради високого польоту.
Твір належить до збірки мотивів мандрів і космічного мандрівництва, що є наскрізними для творчості лубенського поета і фантаста Олексія Кацая.
Мотив дороги перегукується із класичними екзистенційними шуканнями в українській літературі кінця XX століття.
Шестистопний ямб із парним суміжним римуванням (ААББ) та виразною цезурою, що моделює важкий, розмірений крок пілігрима.
Використання повнозвучних жіночих рим надає поетичній фразі розлогості та епічної ґрунтовності.
Дорога в поезії Кацая — це не просто фізична відстань, а метафізичний бар'єр («утиснулась дорога»), що відділяє людину від первісної сутності землі.
Дилема «синиця чи журавель» розв'язується через просторовий імператив: рухатися вздовж, а не впоперек, приймаючи весь трагізм і масштаб обраного шляху.
Падіння «з окраєчку планети немов дитина з ліжку» завершує вірш зворушливим контрапунктом: космічна безпритульність поєднується з беззахисною дитячою довірою до Всесвіту.
Теми: дорога життя · вибір долі · космічний вимір · пошук ідеалу · метафора простору