Егей музики!
Олексій Кацай
Егей музики!
віє знов колючий вітер мандрів
готичні простори небес
із обріїв здмухнувши
та й кинувши в безодню
нестворених мелодій
які вагою небуття
розплескані до звуків
Егей музики!
нас настав світила колоталом
в нового ранку мідний дзвін
несамовито бити
й прочан вагантів
кобзарів
до корабля скликати
що бовваніє мов орган
у центрі космодрому
Егей музики!
зараз ми зіграємо на ньому
вогненну фугу двигунів
планетні нотні знаки
на лініях стрімких орбіт
занотувавши потім
Егей музики!
летімо як невмируще світло
у неозвученій імлі
акордів зорепадом
і віхором галактики
заплетений в спіралі
волає всесвіт нам услід
з глибин людського мозку
Ну а коли стомившись ми
смички та зорельоти
зануримо
у потойбічну ніч
то вже лунатимуть пісні
іншопланетних бардів.
Про вірш
Екстатичний космічний гімн мистецтву, де ваганти, кобзарі й поети покликані зіграти вогненну фугу на органі космодрому й засіяти безодню піснями.
Історія
Один із найпотужніших маніфестів Кацая про месіанську роль українського кобзарського духу в освоєнні надзоряних глибин Всесвіту.
Твір поєднує українське барокове мандрівне вагантство з масштабною естетикою пізнього космізму.
Форма
Експресивний вільний тонічний вірш із виразним анафоричним закликом («Егей музики!»), що діє як потужний диригентський жест.
Багата музична лексика («фуга», «акорди», «нотні знаки», «орган») органічно переплітається з ракетною термінологією.
Як читати
Космодром постає як грандіозний соборний орган, на якому ракетні двигуни виконують всесвітню симфонію олюднення простору.
Покликання митців — не просто спостерігати, а засівати холодну порожнечу мелодіями, бо Всесвіт існує лише остільки, оскільки він озвучений.
Навіть якщо земні зорельоти стомляться і кануть у небуття, їхню пісню підхоплять іншопланетні барди, підтверджуючи безсмертя мелодії життя.
Теми: егей музики · космодром-орган · кобзарство і космос · сила мистецтва · гімн творчості