Мені відкрили таїну…

Мені відкрили таїну
в опівніч на сімох вітрах
що я з країв де в давнину
кентаври бігали в степах

Антен гойднуло очерет
зацебенів крізь мозок час
зі ста порепаних планет
на асфальтовану для нас

Не порачкую навзадки
в минувшини сховавшись тінь
бо рве десь поряд ланцюги
з крильми потрощеними кінь

Ми визволимось разом з ним
дибки ставаючи від ран
і над прибоєм бережин
зітхне космічний океан

В його вировище пірну
затоплений згадавши шлях —
я з тих країв де в давнину
кентаври бігали в степах.

Про вірш

Містичне осяяння власного родового коріння у прадавніх степах кентаврів, де поранене крилате лоша долає ланцюги заради космічного стрибка у волю.

Поезія звертається до глибинних скіфо-сарматських та еллінських архетипів Причорноморського і Полтавського степу.

Кацай утверджує ідею генетичної пам'яті українця як спадкоємця вільного кочового духу й небесних коней.

Чотиристопний ямб із перехресним римуванням (АбАб), чий чіткий ритм відтворює нестримний біг кентаврів і клекіт степового вітру.

Кільцева композиція (повторення мотиву кентаврів у фіналі) замикає часове коло вічності.

Таїна, відкрита на сімох вітрах, повертає ліричного героя до відчуття первісної кентавричної єдності людини, тварини і природи.

Образ крилатого коня, що рве ланцюги з розбитими крильми, символізує нескорений творчий дух, закутий у штучні пастки асфальтованої цивілізації.

Занурення у вировище космічного океану є актом остаточного звільнення та повернення до священних витоків прадавньої Батьківщини.

Теми: таїна предків · степові кентаври · крилатий кінь · воля і ланцюги · генетична пам'ять