Міжзоряне таксі
Олексій Кацай
Коли розчиняється ніч у прозорій росі
міжзоряне я викликаю для тебе таксі
Ми цілуємось довго прощаючись а мовчазний
водій нас чекає
і ховає за склом вигляд свій неземний
Прошепочу щоб не чув він “любов не зникай
у дня нескінченності не заблукай
І відпрацювавши на сьомому небі ізнов
спустися по східцях благань позивних молитов”
Та грюкають двері гойдається знак вказівний
і всесвіт у серці вібрує на швидкості надсвітловій
Таксі мчить у виміри інші тунелями “чорних дірок”
у млі сколотивши колесами кіптяву згаслих зірок
А вогники жовті ряхтять і показують “зайнято” для
смутних перехожих на вулицях міста Земля
Але тільки натовпи ніч розпорошить вві сні
міжзоряне я зустрічаю на трасі таксі.
Про вірш
Лірико-фантастичний етюд про прощання закоханих на світанку, коли міжзоряне таксі забирає кохану у виміри чорних дір, залишаючи поетове серце на надсвітловій швидкості.
Історія
Твір поєднує мотиви міського романсу з антуражем далекої космонавтики, створюючи чарівну й зворушливу фантасмагорію розлуки.
Поезія відображає здатність Кацая бачити магічне й надзоряне у звичайних жестах міського прощання.
Форма
Чотиристопний анапест із перехресним римуванням, чий стрімкий крок моделює прискорення автівки та вібрацію зоряного двигуна.
Використання парних римованих куплетів створює пісенну, романтичну прозорість інтонації.
Як читати
Мовчазний водій таксі з неземним виглядом стає сучасним перевізником Хароном, що долає межу між земним містом і вищими світами.
Чорні діри як тунелі міжзоряного сполучення поетизуються через кіптяву згаслих зірок, яку сколочують колеса авто.
Жовті вогники «зайнято» відчужують ліричного героя від натовпу перехожих, залишаючи його у вічному очікуванні зустрічі на космічній трасі.
Теми: міжзоряне таксі · розлука · кохання крізь простір · міська романтика · надсвітлова швидкість