Мої мемуари
Олексій Кацай
Коли я зістарюсь,
то напишу мемуари
про височину майбуття,
в якому я плив повсякденно
всупереч хвилям
похмурого часу
моря століть.
Про те майбуття,
що повсякчас
виносить сотні наруг
від теперішнього, але ліпить
з байдужих молекул хвилин
прийдешнього сяючу брилу і тягар
тисячів буденних думок
тягне уверх.
Незалюднений
острове Майбутнє,
ти став притулком
для прибульців і для втікачів!
На твоїх стрімких берегах
ми будували палац
зо зухвало синього неба
і довго вчились
дихати разом вітром зірок.
І не було вороття
в країни-для-сліпців,
в поселення-для-безмовних,
в заповідники застиглих часів.
Коли я зістарюсь, то, мабуть,
створю мемуари
з віршів та мелодій, але
чи зістарюсь я?..
Народився я в майбутті.
Про вірш
Парадоксальний мемуарний маніфест поета, народженого в Майбутті, котрий будує замок із синього неба і відкидає заповідники застиглого часу.
Історія
Підсумковий твір Кацая про власну поетичну долю, де проголошується свідомий вибір на користь вічного оновлення та футуристичного дерзання.
Вірш полемізує з традиційним жанром старечих мемуарів, пропонуючи натомість спогади про те, що ще тільки має здійснитися.
Форма
Розлога ритмізована поезія в прозі (верлібр) із піднесеною пророчою інтонацією та масштабними просторовими метафорами.
Синтаксична будова спирається на урочисті риторичні періоди та афористичний фінальний пуант.
Як читати
Майбутнє постає не часовою абстракцією, а реальною скелястою височиною і притулком для дисидентів буденності — прибульців і втікачів.
Відмова від повернення в «країни-для-сліпців» та «поселення-для-безмовних» означає категоричний розрив із тоталітарним застоєм минулого.
Парадокс «чи зістарюсь я?.. Народився я в майбутті» стверджує вічну молодість творчого духу, випереджаючого власну епоху.
Теми: мої мемуари · народжений у майбутті · свобода духу · замок із неба · футуристичний маніфест