Ми завжди потрібні й своєчасні…
Олексій Кацай
Ми завжди потрібні й своєчасні
бо життєвий хитросплет подій
навіть у жахливості прекрасний
і солодкий в гіркоті своїй
Ось котаючи слова по роту
я вчуваю цього світу суть —
притаманний плоду присмак поту
як вітри дерева не перуть
Притаманно нам біля дороги
у садів тих втиснувшися тінь
раптом прокидатися мов спогад
про причетність дня до сновидінь
Зникне біль як у землі коріння
ніч пірне до вечора у вир
треться об лице моє промінням
сонечко немов ласкавий звір
І як завжди вранці поряд з нами
моторош і радощі життя
адже кожен з нас лиш місце зламу
часу на минуле й майбуття.
Про вірш
Екзистенційне ствердження органічної своєчасності людського буття, де людина постає живим нервом і точкою зламу між минулим і прийдешнім.
Історія
Поезія Олексія Кацая входить до його філософського доробку 1990-х років, коли автор шукав баланс між космічними макроструктурами та інтимним відчуттям земного буття.
У цей період поет активно переосмислював традиційну українську натурфілософію крізь призму новітніх онтологічних викликів перехідної доби.
Форма
Чотиристопний ямб із перехресним римуванням (АбАб) і гармонійним чергуванням жіночих і чоловічих клаузул.
Ритміка вірша плавна й наспівна, підсилена алітераціями сонорних звуків («р», «л», «н»), що відтворює відчуття природного життєвого плину.
Як читати
Центральна антитеза «жахливого» й «прекрасного», «солодкого» й «гіркого» знімається утвердженням тотальної повноти буття, де кожен біль має своє виправдання.
Образ сонечка як «ласкавого звіра», що треться об лице промінням, знімає напругу екзистенційного відчуження, повертаючи суб'єкта до тепла первісної гармонії.
Філософський фінал концептуалізує людське я як «місце зламу часу», через яке неперервно трансформується історія з минулого в майбутнє.
Теми: філософська лірика · сенс буття · плин часу · гармонія природи · екзистенція