Закоханий робот
Олексій Кацай
Стрімкий наш час
вигадливий на долі —
у хащах
зфантазованих історій
закоханого
робота я стрів
що награвав прадавніх зорь мотив
для дівчини з Північної Корони
олюднивши
звучання електронів
озвучивши
любові кожну мить
і слухав я у неземній місцині
весь нерухомий наче звук в бурштині
ту музику з глибин тисячоліть
Струнка
неначе лазеру проміння
дівча вже не шукало розуміння
як може
відчувати апарат
повіривши що завжди й достеменно
кохання не молекулярна схема
в татуюванні
електронних плат
Вдивлялась у життя
немовби з вежі
крізь штучні очі
кольору безмежжя
й вологий щем
своїх тремких повік
і не ставало робота обличчя
тужливо
відшліфованою річчю
бо й з чорнохмар
йде кришталевий сніг
гойдаючи в лісах
що в темінь вгрузли
чи білим вальсом чи то тихим блюзом
сріблясту математику буття
і розуміли стомлені планети —
допоки є
музики і поети
вони ще мають право на життя
й нанизавши себе
на звуків стріли
нейрони і
транзистори тремтіли
нескорених безоднями істот
а угорі здійнявшись над світами
зникали дві жеврини між дротами
двох досі різнополюсних
природ.
Про вірш
Кіберромантична балада про кохання штучного розуму до дівчини з Північної Корони, де музика олюднює електрони і дарує право на життя втомленим світам.
Історія
Вірш є перлиною української фантастичної лірики початку XXI століття, що синтезує естетику ретро-футуризму та екзистенційної мелодрами.
Кацай порушує кардинальне філософське питання сучасності про межу між машинним інтелектом і здатністю до справжньої емпатії.
Форма
Розлогий силабо-тонічний ямб із варіативним римуванням (суміжним і охопним), що плине плавно, немов блюзова імпровізація.
Багата метафорика, де технічні терміни («транзистори», «електронні плати») зливаються з високою поетичною образністю («кришталевий сніг», «звук у бурштині»).
Як читати
Олюднення машини відбувається через естетичний досвід: граючи прадавні зоряні мотиви, робот виходить за рамки детермінованих схем.
Дівчина долає онтологічну дистанцію («кохання не молекулярна схема»), впізнаючи споріднену душу під титановою оболонкою.
Філософський висновок вірша стверджує: допоки у Всесвіті звучить поезія і музика, планетні системи зберігають своє виправдання і право на існування.
Теми: закоханий робот · штучний інтелект · музика і вічність · трансгуманізм · всепереможна любов