Знов гусінь слів повзе по сторінках…

Олексій Кацай

Знов гусінь слів повзе по сторінках
метеликами щоб злетіти завтра
туди де в невербальності часів
кружляють неословлені планети
й невимовленим стискуючи серце
життя сплелося у вогненні кулі
бо навіть душі оку невидимі
розжарених галактик форму мають
в оголенім єстві дитячих мрій
а час вже розбиває циферблати
здолавши перепону порожнечі
й виплескується через ночі вінця
лишаючи впокорені зірки
гойдатися на пагорбах дрімоти
і покручі обставин дріб’язкових
тяжіння лезом від небес відтяті
із болем вчаться вчаться розуміти
поезію сузір’їв візуальну
й безтямну непосидлівість молекул
а потім у своїх щемливих снах
тиняючись поміж кривих дзеркал
з пробудженням чекають на одвічне
фантазій перетворення в історію
підручники із мріяття принісши
у сновидіннями просяклий всесвіт.

Про вірш

Метапоетична рефлексія про важкий процес словотворення, що розкриває слово як космічну силу, здатну дати назву неословленим галактикам.

Історія

Твір належить до програмних поезій Кацая про природу поетичної творчості та місію поета у вселенській еволюції.

Автор розвиває традиції українського футуризму та неоавангарду, наділяючи семантичні одиниці фізичною вагою космічних тіл.

Форма

Медитативний верлібр із внутрішнім напруженим ритмом, насичений синтаксичними переносами (анжамбеманами) та розгорнутими ампліфікаціями.

Звукова інструментовка базується на контрасті свистячих і шиплячих фонем із відкритими голосними («гусінь слів», «невербальності часів»).

Як читати

Метафора слів як гусені, що мусить перевтілитися на крилатих метеликів, символізує подолання тілесної обтяженості знака на шляху до чистого смислу.

Поет бачить власне покликання в подоланні німоти Всесвіту: невербальні планети очікують на свій вербальний акт творення.

Внесення «підручників із мріяття» у сновидіннями просяклий космос стверджує примат дитячої уяви над жорсткими законами механічного часу.

Теми: метапоезія · сила слова · творення світів · космогонія · поетичне натхнення

Усі поети