Будяк

Віктор Забіла

Поралися люди в полі —
Хліб святий збирали
І діток своїх маленьких
Всіх позабирали.
Інші колоски збирали,
К матеркам носили.
"Любий Сидір! Любий Семен!" —
За те їх хвалили.
"І я, мамо, осьде скілько,
Дивись, назбирала!"
"І ти, любая, Хотинко, —
Мати їй сказала. —
З'їжте сальця трошки з хлібцем,
Да не розкидайте;
Як поїсте — ізнов, дітки,
Колоски збирайте".
Другі ж діти, знай, бігали,
Цілий день крутились;
Уже й матерки на них кричали,
І батьки сварились.
І не слухали, що кажуть,
Щоб не пустували,
Регочуться да бігають,
Через сніп скакали,
Загляділи: квітка якась
В житі червоніє,
І побігли усі разом,
Хто перший успіє
Собі вирвать тую квітку,
А того й не знали,
Що то будяк преколючий.
Аж опереджали
Один одного, як можна,
Деякі побились;
Трошки згодому уже вони
Добре розгляділись.
Підбіг один зовсім близько,
Зачепивсь ногою,
Прямо так і покотився
В будяк з головою.
Поколов собі всю пику,
Позбивав коліна,
І ще й мати, як підбігла:
"А! вража дитина!" —
На його вона сказала,
За чуб стрепенула,
Не раз в пику поколену
Кулаком сунула.
І тим дітям добре чуби
Всім понаминали,
Котрі бігли з ним умісті
Да жито топтали.
"Бачте, якби не крутились, —
Батьки їм сказали, —
Отак, як отії діти,
Колоски збирали,
І ви б тепер хліб із салом
Вмісті з ними їли,
Ніхто вас би і не лаяв,
Й чуби б не боліли;
А тепер дак чорта з'їжте,
Скигліть скільки хочте,
Да не лізьте й нам у вічі
І нас не морочте.
Геть із поля, по домівкам!
Диявольські діти;
Через вас і ми не вспієм
Діла ізробити".
Треба дітей учить змалку,
Щоб вони трудились,
Щоб були вони слухняні
Да щоб не крутились,
Коли що самі не знають,
Щоб батьків питались,
За червоним щоб не дуже
Вони все ганялись.
Не все гарне, що червоне;
Треба роздивиться,
Що воно такеє в світі
Й до чого годиться.
Іншая прегарна квітка,
Може, ще й пахуча,
Да не треба зразу хапать,
Бо, може, й колюча.
Так і людей треба в світі
Дуже розбирати,
Не все треба од їх слухать,
Не все й їм казати.
Інший буде дуже гарно
Тобі балагурить,
За тебе неначе й тягне,
Тебе ж і обдурить;
Грошей тобі у позику
Він буде давати,
По шагу з рубля у тиждень
Процент буде брати.
Такії очей у вовка
Позичать не стануть:
Вони сорому ізроду
Не мали й не мають.
Дак їх треба стерігаться
Більше всього в світі,
Бо страшніше сто раз вони,
Ніж будяк у житі.
Бо будяк тільки уколе,
Хто на його ступить;
А такого як зачепиш —
Так зовсім облупить.

Про вірш

Дидактично-сатирична байка у віршах, що через колоритну жанрову сценку жнив повчає розпізнавати оманливу зовнішню привабливість і цінувати чесну працю.

Історія

Твір репрезентує дидактичну та байкарську лінію спадщини Віктора Забіли, де романтична скорбота поступається місцем народно-просвітницькій повчальності та живому селянському гумору. Подібні віршовані притчі поет писав для домашнього вжитку та декламації в колі чернігівських знайомих.

Поезія відображає патріархальний побут українського села XIX століття під час хліборобської праці, коли до польових робіт залучалися всі члени родини, а суворе виховання підпорядковувалося законам виживання та поваги до хліба насущного.

Форма

Віршовий розмір базується на чотиристопному ямбі з багатством пірихіїв та народнопісенних розмовних зсувів. Римування суміжне та перехресне, сповнене просторічних закінчень і діалектної лексики.

Форма поєднує сюжетно-оповідну побутову фабулу з розлогою прикінцевою моралізацією (апологом), характерною для класичної української байки доби Петра Гулака-Артемовського та Євгена Гребінки.

Як читати

Образна система побудована на виразному контрасті двох дитячих моделей поведінки: працьовитих, слухняних помічників (Сидір, Семен, Хотинка) та безтурботних пустунів, що зневажають працю батьків заради беззмістовної гонитви за оманливою красою.

Символ будяка з червоною квіткою уособлює фальшиву принаду, яка манить яскравою оболонкою, але ранить колючою суттю. Жорстке тілесне покарання, якого зазнає бешкетник від матері, є типовою реалістичною деталлю народного виховання того часу, позбавленою сентиментальності.

У повчальній кінцівці автор виходить за межі дитячої теми, екстраполюючи образ колючого будяка на світ дорослих взаємин: лицемірство, облесливість та фальшиве панібратство («за тебе неначе й тягне, / Тебе ж і обдурить»).

Теми: байка і притча · народна мудрість · виховання і праця · оманливість зовнішності · лицемірство людей

Усі поети