Віктор Забіла

Про автора

Віктор Забіла (1808–1869) — видатний український поет-романтик першої половини XIX століття, чиї щирі елегійні вірші стали улюбленими народними піснями.

Народився на хуторі Кукуріківщина (нині Забілівщина) поблизу Борзни на Чернігівщині в старовинній дворянській родині, що вела родовід від козацької генеральної старшини. Освіту здобув у престижному Ніжинському гімназійному ліцеї вищих наук князя Безбородька, де навчався разом із Миколою Гоголем. Близько приятелював із Тарасом Шевченком, який гостював у його маєтку та намалював його портрет.

Творчість Забіли пройнята глибоким смутком нерозділеного кохання до Любові Білозерської, що стало особистою драмою всього його життя. Його поезії («Гуде вітер вельми в полі», «Не щебечи, соловейку», «Човник») поклав на музику композитор Михайло Глінка, завдяки чому вони набули загальнонародної популярності та фольклорного статусу.

Забіла був одним із перших, хто надав українській романтичній ліриці високої емоційної виразності та музичної легкості. Його задушевне слово зберігає неповторну атмосферу романтичної епохи та української шляхетської садиби.

Теми: романтична елегія · туга за коханням · пісенність · самотність і фатум · український романс