Повз двір, де мила живе,
Я проїхав двічі,
Да не бачив голубоньки
Ні разу і в вічі.
Затьохкало серце в мене,
Як з двором зрівнявся.
Дуже бачиться хотілось,
І кінь зупинявся.
Да не рано було уже,
Як я мимо їхав,
Оглядався назад довго,
Неначе хто кликав.
Дак сам собі і подумав:
Чи й ти так скучаєш?!
Коли вірно мене любиш,
То й бачить бажаєш.
Ой як вірно мене любиш,
Будем жить з тобою
Цілий вік, моє серденько,
Як риба з водою.
Інтимна елегія очікування й надії, у якій закоханий юнак переживає щемливе хвилювання біля оселі коханої, плекаючи мрію про спільне щасливе життя.
Вірш належить до раннього періоду творчості Віктора Забіли (орієнтовно 1830-ті роки), коли поет переживав глибоку душевну драму, пов'язану з нерозділеним або втраченим коханням до Любові Білозерської, яку батьки видали заміж за заможнішого поміщика. Цей життєвий злам визначив елегійну домінанту всієї лірики поета.
Твір органічно вписується в річище харківської школи романтизму з її культом фольклоризму та пісенності. Тексти Забіли активно поширювалися в рукописних співаниках ще до друкованих публікацій, набуваючи ознак міського романсу та народної пісні.
Вірш написаний чотиристопним хореєм із пірихіями, що створює плавний, співучий ритм, наближений до української народної пісенної традиції. Римування переважно перехресне або суміжне з чергуванням жіночих і чоловічих клаузул.
Композиція твору монологічна, з виразними елементами розповіді-сповіді; синтаксис багатий на сполучникові конструкції («да», «як», «коли»), типові для усної народної поетики.
Центральним мотивом поезії є мотив дороги та мимовільного зупинення біля двору милої, що символізує межу між надією і недосяжністю. Внутрішній стан ліричного героя передається через психологічний паралелізм: зупинка коня віддзеркалює раптове «затьохкання» серця, передаючи трепет і сумнів закоханого.
Поетика спирається на стійкі фольклорні образи й пестливі формули («голубонька», «моє серденько»). Фінальне порівняння «жити… як риба з водою» черпає силу з народного уявлення про органічну, нерозривну гармонію буття удвох.
Попри романтичну тугу, твір вирізняється світлим, довірливим пафосом, контрастуючи з більш безнадійними, трагічними елегіями Забіли, де переважає мотив непоправної самотності.
Теми: інтимна лірика · романтичне кохання · фольклорна традиція · очікування й розлука · туга за коханою