Коли ти була зо мною, ладо моє...
Володимир Свідзінський
Коли ти була зо мною, ладо моє,
Усе було до ладу,
Як сонце в саду,
А тепер розладнався світ, ладо моє.
Встала між нами розрив-трава.
Розрив-трава високо росте,
Розірвала ночі і дні.
Перше були вони як крила ластівки:
Верх чорний, спід білий, а крило одно.
Тепер вони як розламаний камінь –
Колють і ранять, ладо моє.
Стало тяжко нести мені час,
Туга рве мислі мої,
Як буря метає снігом.
Одна сніжинка паде на лід,
І вітер жене її в безвість,
Друга лягає при березі
У скований слід копита,
Третя розбивається об сук,
Стало тяжко нести мені час.
Я п'ю полинь, ладо моє,
Ввечері і вранці
Я п'ю полинь.
Та багато полині в степах,
Не спити її, не вигубити.
Я знаю: усе вмирає.
Квітка у полі,
Дерево в лісі,
Дитина в місті,
Усе вмирає, ладо моє.
Не в одні двері приводить нас вечір,
Не в одному вікні вітаєм ми ранок,
І забув я творити казку.
Так гостро дивлюсь,
А бачу тільки видиме,
Тільки можливе, ой ладо моє.
Про вірш
Трагічний плач-голосіння за втраченою дружиною, де язичницьке «ладо» та міфічна розрив-трава стають символами непоправного розладу всесвіту.
Історія
Поезія належить до меморіального циклу, присвяченого померлій дружині Зінаїді Сулдіній, створеного у середині 1930-х років.
Свідзінський свідомо використовує архаїчну праслов'янську лексику («ладо моє» — священне звернення до коханої дружини чи чоловіка), підносячи особистий біль до висоти давньоруського міфологічного голосіння в дусі «Слова о полку Ігоревім».
Форма
Вільний речитативний вірш народної голосільної традиції з ритмічними тавтологіями та градаціями («до ладу — розладнався світ», «розрив-трава — розірвала ночі і дні»).
Глибокий внутрішній плач, підсилений алітерацією глухих і дрижачих звуків [р], [з], [л].
Як читати
Буття з коханою згадується як абсолютний лад і сонце в саду: цілісність мікрокосму забезпечувалася гармонією любові.
Смерть жінки руйнує сам світопорядок: розладнався весь світ. Між закоханими виросла міфічна розрив-трава — рослина відчуження та смерті, яка розірвала добу на безглузді уламки днів і ночей.
Твір постає як один із найсильніших в українській ліриці плачів за коханням, де непоправна особиста втрата ототожнюється з космічною катастрофою.
Теми: голосіння за коханою · ладо моє · розрив-трава · космічний розлад · міфопоетика · траур