Весна. Розкрились небеса.
Збудилось все, що жити здібне.
І от згортають діти знов
Торішнє листя непотрібне.
Веселі діти: гомін, сміх…
Вони весні служити раді.
Нехай тепер трава росте —
Ніщо не буде на заваді.
Та смутен я дивлюсь на те.
Не знаю сам я із-за чого,
А так мені, мов ті граблі
Черкаються до серця мого.
Радісна картина весняного пробудження природи, коли веселі діти згортають торішнє сухе листя, звільняючи простір для молодої трави.
Вірш увійшов до збірки «Ліричні поезії» (1922) і відображає світле народне свято весняного очищення саду та землі.
Свідзінський розкриває тему вічного кругообігу життя, де старе листя поступається місцем свіжому розмаю.
Чотиристопний хорей із дзвінкими пісенними клаузулами та світлим мажором інтонації.
Швидкий, грайливий темпоритм, багатий на відкриті голосні, що передають дитячий гомін і сміх.
«Весна. Розкрились небеса. Збудилось все, що жити здібне» — оптимістичний зачин, що проголошує беззаперечну перемогу життя над зимовим сном.
Образ дітей, які радісно згортають торішнє непотрібне листя, містить глибоку алегорію: нове покоління з легкістю звільняє світ від тягаря минулого заради буйного росту свіжої трави.
Служіння весні постає природною і радісною працею, яка повертає землі її первісну чистоту й родючість.
Теми: весна · пробудження землі · дитячий сміх · очищення саду · молода трава · збірка Ліричні поезії