Балада
Володимир Свідзінський
II
Коли над вільхами засвітиться
Вечірній місяць – і на березі
Запахне водяною м'ятою,
І стане тихо на млині;
Коли замовкне в місті музика,
І над вершинами дубовими
Шумне дрімлюга, блискавицею
Ламаючи свавільний лет, –
Тоді з долин, зарослих тернами,
Із лісових яруг, де урвища
Спредвіку тяжко захаращені
Уламками камінних брил,
Виходять звірі, дивні постаттю,
Нахмурені і настовбурчені,
І походою величавою
До берега поволі йдуть,
І там на скелях розлягаються,
І, перед себе лапи витягши,
Кладуть на них гривасті голови
І чола, повні темних дум.
І цілу ніч лежать, зітхаючи,
На дальнє місто видивляючись,
І на хребтах їм, проти місяця,
Вилискує зловісно шерсть.
1933
Про вірш
Таємнича неоромантична балада про нічні чари біля старого млина, водяну м'яту, птаха-дрімлюгу та фатальні передчуття серця.
Історія
Створена у 1933 році балада продовжує традиції української романтичної балади (Метлинський, Костомаров, Шевченко), наповнюючи її модерністською сугестією.
Млин і берег річки в українському фольклорі завжди були місцем контакту з потойбічними силами, де людська доля випробовується на міцність.
Форма
Баладний чотиристопний і тристопний ямб із чергуванням пісенних перегуків та драматичних цезур.
Багатий звуковий ландшафт нічної тиші: плюскіт води, шелест вільх, крик дрімлюги над дубами.
Як читати
Пейзаж біля водяного млина розгортається крізь пахощі водяної м'яти та світло вечірнього місяця, коли буденна музика міста нарешті змовкає.
Політ нічного птаха-дрімлюги, який блискавицею ламає гілля над верхівками дубів, вносить у твір ноту тривоги та фатального передчуття.
Балада занурює читача в атмосферу нічної стихії, де краса й небезпека нероздільні, випробовуючи людську душу на здатність чути таємні знаки всесвіту.
Теми: балада · нічний млин · водяна м'ята · птах дрімлюга · фольклорна містика