Був це хлопчик лагідний і тихий,
Як сосновий у безвітря ліс…
(Для якоїсь радості і втіхи
Кожний з нас у дні прийшов і ріс).
А сімнадцятий минув, зустрінув
Наречену – кулю за Дніпром.
– Обертайся, земле, без упину!
Припасайте, припасайте бром!
Ах, цей хлопчик лагідний і тихий,
Що над степом ранній біль простер!
(Для якої радості і втіхи
Кожний з нас приходить і росте?)
Щемлива балада про загублену юність: лагідний сімнадцятирічний юнак, народжений для радості, заручений зі смертоносною кулею за Дніпром.
Збірка «Дні» (1926). Плужник оплакує юнаків, гімназистів і студентів, які масово гинули в боях під Києвом під час визвольних змагань (мотив Крут та оборони Дніпра).
Автор підносить долю конкретного хлопця до рівня трагедії всього розіп'ятого молодого покоління.
Чотиристопний амфібрахій із перехресним римуванням. Співучий, щемливий ритм народної колискової, перетвореної на плач.
Метафора кулі як нареченої («зустрів наречену – кулю за Дніпром»).
Порівняння хлопчика з «сосновим лісом у безвітря» створює образ абсолютної чистоти, довірливості та беззахисності перед жорстокістю світу.
Питання про те, що кожна людина приходить у світ для радості й любові, звучить як незаперечний моральний вирок війні, яка перетворює дітей на гарматне м'ясо.
Теми: загибель юнака · куля-наречена · битва за Дніпро · беззахисна чистота · ціна революції