Дикий сон мені щоночі сниться
Євген Плужник
Дикий сон мені щоночі сниться:
Я – скрипаль в пивниці "Mоn аmі",
Награю гостям такого Гриця,
Що ніхто й ніколи не умів…
А вони, вигукуючи хрипко,
П'яно плачуть, всіх і все клянуть…
…Голосніше вий, ледача скрипко,
Розливай гарячу каламуть!..
Але тихші все й журніші звуки…
Все щиріші рухи і слова…
Голови не слухаються руки,
Нижче й нижче никне голова…
І тоді п'яним потворним дивом
Вибухає істина на мить, –
На руках, що держать кухлі з пивом,
Кров чиясь парує і кипить!
І все ширше шириться пивниця…
І пливуть в кривавім тумані
Посинілі передсмертні лиця,
Плач і зойки – дикі і п'яні!
І в гурті, між вбивників і трупів,
Я, скрипаль з пивниці "Mоn аmі",
Вию так в обличчя ночі глупій,
Як ніхто й ніколи не умів.
Про вірш
Гротескна експресіоністична сповідь про нічний кошмар: поет бачить себе трактирним скрипалем, що грає для здичавілого натовпу.
Історія
Вірш навіяний задушливою атмосферою непівського нічного Києва з його кабаре, пивницями та п'яною розпукою переродженої революції.
У творі метафорично втілено страх митця бути зведеним до ролі балаганного блазня на потіху черні.
Форма
Чотиристопний ямб із різкими ритмічними перепадами та енергійними чоловічими клаузулами. Драматичний, уривчастий діалог ліричного «я» зі своєю скрипкою.
Фонетика насичена різкими, скреготливими приголосними, що передають надривний плач струни.
Як читати
Образ пивниці «Mon ami» та виконання народної пісні про Гриця перед хрипким, п'яним натовпом — це гірка алегорія долі українського митця в часи морального розпаду.
Скрипка стає останнім голосом помираючої душі, яка виє, як голодний звір, протестуючи проти профанації таланту та духовної ницості оточення.
Теми: кошмар і розпука · доля митця · пивниця і натовп · надривна скрипка · гротеск і експресіонізм