Вже одспівали по дорогах гарби
Швидким жнивам мелодії свої,
І осені такі спокійні фарби
Ось-ось овіють небо і гаї…
І помандрують аж за синє море
Над смутком сел високі журавлі;
І хтось останній на полі дооре
Вузеньку смужку вогкої землі…
Та, може, вітер, трубадур осінній,
Від поля співом мудрим пропливе –
Про те, що сховано в малім насінні
Життя нове!
Епічно-елегійний реквієм завершенню жнив: відлуння селянських гарб, відліт журавлів за синє море і затихання землі.
Картина післяжнивної української осені, спостережена Плужником на дорогах Полтавщини.
Жнива для української культури є кульмінацією річного кола, після якої земля поринає у священний відпочинок.
П'ятистопний ямб із перехресним римуванням. Наспівний ритм імітує рипіння коліс важких гарб на ґрунтовій дорозі.
Багата зорова колористика: спокійні фарби неба, жовті стерні й синя далечінь.
Гарби, що «одспівали мелодії свої», символізують завершення великої праці, коли плоди зібрано й напруга битви за хліб спадає.
Журавлі, що линуть над смутком сіл, несуть на крилах літнє тепло, залишаючи людину віч-на-віч із великою вечірньою таємницею озимини.
Теми: після жнив · селянські гарби · відліт журавлів · смуток осінніх сіл · аграрний цикл