Євген Плужник

Про автора

Євген Плужник (1898–1936) — геніальний лірик трагічного спокою, один із найглибших мислителів доби Розстріляного відродження, закатований на Соловках.

Народився в слободі Кантемирівка на Вороніжчині в родині дрібного службовця. Навчався у Воронезькій та Ростовській гімназіях, згодом у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка. Був провідним діячем літературних об'єднань «Аспис», «Ланка» та «МАРС», найближчим побратимом Валер'яна Підмогильного та Бориса Антоненка-Давидовича.

Увійшов в історію літератури завдяки збіркам «Дні» (1926) та «Рання осінь» (1927), а також третій збірці «Рівновага», що вийшла друком лише в еміграції. Поезія Плужника — це недосяжна вершина філософського імпресіонізму, де за зовнішнім спокоєм і лаконізмом криється бездонний біль за людину, розчавлену кривавим колесом революції.

Хворий на важку форму туберкульозу, у грудні 1934 року був безпідставно заарештований чекістами й засуджений до розстрілу, заміненого десятьма роками Соловецьких таборів. Помер у табірній лікарні на Соловках у лютому 1936 року, промовивши перед смертю: «Я розважуся — і вмиюся...»

Теми: філософська рівновага · рання осінь · біль за людину · МАРС і Ланка · соловецький мартиролог