Надходить дощ. Шумлять бліді берези…
Рвуть блискавиці сірих хмар рядно…
А дужий грім зустрів такі діези,
Що злякано дзвенить вікно!
Тікає день. Скриплять вози на греблі…
Під чередою стогне оболонь…
І раптом шріт — дрібні перлові краплі…
І знову вітер, гуркіт і огонь.
І вже туман пливе, бреде над цолем,
Щоб за хвилину сонцем розцвісти,
Щоб навіть я з надією та болем
Твої старі перечитав листи!
Динамічний імпресіоністичний етюд: насування літньої зливи, перші важкі краплі на пилу та трепетне очікування грому.
Вірш фіксує миттєвий стан природи перед грозою — улюблений мотив поетів-імпресіоністів і неокласиків.
Плужник демонструє віртуозне володіння словом у передачі найтонших змін атмосферного тиску та освітлення.
Чотиристопний хорей із короткими строфами та пружним перехресним римуванням. Ритм передає напружене очікування й раптовий перший порив вітру.
Звукопис побудований на глухих і шиплячих приголосних, що імітують шелест трави під першими краплями.
Наближення дощу відчувається всіма органами чуття: від запаху озону до зміни барв на обрії.
Цей перехідний стан природи метафорично втілює передчуття розрядки внутрішньої душевної напруги через життєдайну зливу.
Теми: передчуття дощу · літня гроза · імпресіонізм · тривога й очікування · подих стихії