Гей, батьку мій, степе широкий
Євген Плужник
Вірш до оповідання В. Підмогильного "Третя революція"
Гей, батьку мій, степе широкий!
А поговорю я ще з тобою…
Бо молодії ж мої бідні роки
Та пішли за водою…
Ой ви, звізди, звізди блискучі!
А вже й красота мені ваша зовсім не мила…
Бо на темний мій кучир
Та лягла пороша біла.
Ой ночі, чорні та безокі!
І не видно мені, куда йду…
Ще змалку я одинокий,
Та такий і пропаду.
Де ж, брати ви мої любі?
Ніхто сльози горькі мені не витер…
І от стою я, мов дуб той,
А кругом тільки хмари та вітер…
Про вірш
Трагічна козацько-повстанська дума: вірш-присвята до повісті Валер'яна Підмогильного «Третя революція» про розвіяну бурею молодість і самотній дуб у степу.
Історія
Написано як поетичний епіграф до повісті близького друга поета Валер'яна Підмогильного «Третя революція» (1926), присвяченої махновському руху та селянським повстанням в Україні.
Твір глибоко закорінений у традицію українських козацьких пісень і махновського фольклору Півдня України.
Форма
Тристопний анапест із народнопісенними паралелізмами та звертаннями («Гей, батьку мій, степе широкий»).
Звукова організація відтворює протяжне степове голосіння та свист шаблі.
Як читати
Степ персоніфікується як рідний батько, якому повстанець сповідається про свою згублену молодість, що «пішла за водою».
Образ самотнього дуба на кургані серед хмар і вітру символізує трагічну, нескорену, але приречену вольницю українського селянства у вирі третьої революції.
Теми: степ широкий · Третя революція · махновський рух · згублена молодість · козацький дуб