Торгуємо усім, чим тільки можна, –
Словами, дровами, життям, сукном…
Та на аршин лягла рука не кожна,
– Як і раніше, мрію за вікном.
Що я продам? Мій крам – від мрій утома,
Широке серце й бідний олівець!
Річ світова, і річ давно відома –
Який вже там ще й з мрійника купець…
Та знаю, вірю – через дні і муку! –
Ось підпереже землю мить така, –
І над базаром стисне мрійну руку
Упевнена долонь робітника!
Гірка й прониклива сатира на тотальну комерціалізацію доби НЕПу: розпродаж ідеалів проти безкорисливої бідності поета-мрійника.
Вірш увійшов до збірки «Дні» (1926). Він фіксує цинічний дух нової економічної політики в Києві, коли полум'яні гасла революції поступилися місцем базарному ажіотажу.
Плужник відмовився брати участь у загальній гонитві за матеріальним збагаченням, обравши позицію чесного спостерігача.
П'ятистопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих рим. Розмовний лад із синтаксичними протиставленнями («торгуємо всім... та на аршин лягла рука не кожна»).
Лексика поєднує базарні реалії (дрова, сукно, аршин) із високими категоріями духу (серце, втома, мрії).
Торгівля «словами, дровами, життям, сукном» викриває моральну деградацію суспільства, де на продаж виставлено навіть людське життя та совість.
Поет гірко констатує, що його єдиний крам — «від мрій утома, широке серце й бідний олівець», стверджуючи безцінність духовної свободи над будь-яким зиском.
Теми: Київ часів НЕПу · комерціалізація ідей · поет і базар · бідний олівець · моральна чистота