Уже вечірні довшають розмови,
Чутніше хід повільних дзиґарів…
Віщують тихий затишок зимовий
Сльота і сум осінніх вечорів.
І так приємно знову розгорнути,
Пурнувши весь у цигарковий дим,
Якийсь роман, давно напівзабутий,
І не читати, мріяти над ним!
І довго-довго в ліжко не лягати…
А над столом Некрасов і Барб'є…
…А дощ шумить, і вітер волохатий
У шиби б'є…
Затишний інтер'єрний етюд: подовження осінніх вечорів, повільний біг дзиґарів, цигарковий дим і спокій читання старого роману.
Вірш фіксує перехід від осінньої сльоти до зимового домашнього побуту в колі близьких людей.
Плужник умів знаходити найтоншу поезію в непомітних побутових рисах родинного затишку.
Чотиристопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих рим. Ритм наслідує мірне, неквапливе тікання настінного годинника («дзиґарів»).
Лексика сповнена теплих, м'яких звуків, що створюють камерну атмосферу кімнати.
Цокання дзиґарів і сизий дим цигарки творять ідеальний мікрокосмос захищеності від холодної темряви за вікном.
Читання роману виступає способом тихого діалогу з вічністю, де людина насолоджується повільним плином часу без страху перед прийдешнім.
Теми: осінній вечір · хід дзиґарів · домашній затишок · читання роману · камерна лірика