Буде в жовтні довіку свято,
Хоч би й час на шляху пристав!
Селянине!
Тому, що знято
Тебе з хреста.
Через те, що степи родючі –
О, єдиний! –
Тобі,
Що червоним у серце влучив
Міліонам чужих рабів!
Чуєш?
Сходить в красі безмежній
Твій великий – для всіх – посів!
Ворскла, Альпи, Берлін, мис Дежнів –
Всі!
До землі припади-но вухом –
Чуєш ти? –
Вся земля
Велетенським рухом —
До твоєї мети.
Глибока філософсько-історична елегія про месіанське покликання українського селянина, знятого з хреста багатовікового рабства задля грандіозного оновлення буття.
Поезія увійшла до першої збірки Євгена Плужника «Дні» (1926), у якій автор намагався осмислити катастрофічні та водночас оновлюючі соціальні потрясіння через призму селянського світовідчуття та християнського архетипу воскресіння.
Плужник зафіксував унікальний момент, коли після століть колоніальної німоти український хлібороб усвідомив себе суб'єктом всесвітньої історії, чия праця й біль стали каталізатором планетарних перетворень.
Вірш структуровано чотиривіршами з перехресним римуванням, де традиційний повнозвучний чотиристопний ямб раптово перебивається усіченими три- та двостопними рядками («Тебе з хреста», «Тобі», «Всі!»).
Таке строфічне урізання створює неповторний ефект затамованого подиху, психологічної напруги та внутрішнього трепету перед масштабністю того, що відбувається.
Центральним художнім стрижнем тексту є біблійна метафора зняття з хреста («Селянине! Тому, що знято / Тебе з хреста»), яка трансформує соціальне звільнення у священний акт спасіння скривдженого народу. Революція інтерпретується не як руйнування, а як великоднє воскресіння нації хліборобів.
Сівба селянина переростає в космічний посів оновлення, що простягається від тихої полтавської Ворскли до Альп, Берліна й крижаного мису Дежньова. Заклик «до землі припади-но вухом» підкреслює сакральний, майже містичний зв'язок орача з рідним ґрунтом, який тектонічно рухається до великої спільної мети.
Теми: зняття з хреста · селянське воскресіння · революційний злам · космічний посів · рідна земля