Сідало сонце. Коливалися трави.
Перерахував кулі, – якраз для всіх!
А хто з них винний, а хто з них правий! –
З-під однакових стріх.
Не схибить куля – не стогнатимуть довго.
Подивилися, – поле! Ромен з трави…
Передній, мабуть, ходив, – так човгав:
Черевики скривив.
Сховалось сонце. Сутеніло помалу.
Час би й росі!
А хтось далеко десь генералу:
– Усі.
Крижаний розрахунок смерті: командир перераховує набої для засуджених біля колихливих трав і доповідає генералу про страту всіх.
Збірка «Дні». Вірш фіксує безжальну військову бюрократію страт під час воєнних дій, байдуже, білого чи червоного командування.
Плужник показує абсолютну знеособленість убивства у сучасній війні.
Чотиристопний амфібрахій із короткими рубаними репліками наприкінці. Ритміка імітує клацання затвора та перерахунок куль.
Колористичний контраст: кривавий захід сонця над тихою колихливою травою.
Кулі, відраховані «якраз для всіх», демонструють раціоналізацію вбивства, коли людину прирівняно до одиниці боєприпасів.
Суха телефонна або телеграфна доповідь далекому генералу («– Усі») розкриває тотальну відчуженість влади від живого людського страждання.
Теми: розстріл без суду · кулі для всіх · доповідь генералу · захід сонця · механіка терору