Це закон: замруть червоножили, –
Розірветься рівна низка днів;
Проведуть до тихої могили
Кілька душ знайомих і рідні.
Хтось покине славу і достатки,
Хтось сухоти дітям і борги…
Як у друзів не заробиш згадки –
Може, не забудуть вороги!..
Але ж ти усіх рівняєш, плито,
Написом різьбарського пера:
Народився був N. N. тоді-то
І тоді-то вмер… еt саеtега…
Біологічно-філософський стоїцизм: осмислення невідворотного закону старіння й згасання плоті як частини великої світової гармонії.
Твір глибоко автобіографічний, створений на межі життя і смерті внаслідок прогресування сухот.
Плужник відкидає релігійну екзальтацію чи панічний страх перед тлінням, дивлячись на фізіологію смерті очима мудрого природодослідника.
Чотиристопний хорей із суворою структурою рим. Ритм твердий, безпристрасний, немов вирок закону природи.
Точні, майже анатомічні терміни («червоножили») підсилюють матеріальну правдивість художнього вислову.
Формула «Це закон» стверджує безапеляційність смерті для всього живого: людське тіло з його гарячою кров'ю підпорядковане тим самим правилам, що й сухе дерево чи камінь.
Справжня велич духу полягає в тому, щоб усвідомлювати свій фінал без істерики, приймаючи вичерпання фізичних сил з вдячністю за прожитий день.
Теми: закон природи · згасання плоті · стоїцизм · неминучість смерті · мудра стриманість