Синє море обгорнули тумани,
В синім морі ані хвилі, ні луни…
Тільки тиша… Мертва тиша і туман,
Повні тіней, небезпеки і оман…
Хто запевнить, що проясниться блакить,
Що Голландець у тумані не летить, –
Невидимий, невпійманний корабель,
Чорний вісник з невідшуканих пустель,
Де все тиша… Мертва тиша й тумани,
Ані вітру, ані хвилі, ні луни…
Елегійний акварельний пейзаж морського заходу сонця у тумані: тиха печаль згасаючого дня та умиротворення душі.
Південні мотиви збірки «Рівновага», навіяні кримськими пейзажами.
Для важкохворого Плужника споглядання моря у серпанкових туманах було моментом найвищого фізичного й душевного полегшення.
Чотиристопний амфібрахій із м'якими жіночими та чоловічими римами. Ритм колихається, немов спокійні вечірні хвилі прибою.
Колористична палітра побудована на переливах синього, сірого та перламутрового відтінків.
Синє море, що розчиняється в тумані, втрачає свою загрозливу безодню, перетворюючись на колиску тиші й забуття.
Цей образ уособлює благословенний стан розчинення індивідуального болю в грандіозній доброті вечірньої природи.
Теми: синє море · вечірній туман · акварельний пейзаж · умиротворення · світла печаль