На 1924 рік
Євген Плужник
Франціє!
Чи то ж твоїм повіям
Ублагати невблаганний час,
Щоб зі сходу вітер не повіяв –
Від Дніпра,
Від Ільменю,
Від нас!
Азіати!
Дикуни!
Морлоки!
А дивись – лягла земля під пар,
Щоб вплести червоні дні і роки
Навіть в твій безглуздий календар!
Після днів натхнення і Бастілій –
Грабувати робітничий Рур!
– Це, щоб морем крові від розстрілів
Фарбувати свій Версаль і Лувр?
Франціє!
Невже ж твоїм рушницям
Розстріляти всі нові віки,
Що міцні такі, немов та криця,
Де селяни і робітники?
І невже, невже тобі не сором,
І невже ніколи не болить,
Що земля уся тобі докором,
Що тобі докором кожна мить!
Азіати?
Дикуни ми?
– Добре!
Ну, а ти, така шляхетна, ти!
Що влягла гарматним димом обрій,
Щоб не зріти братньої мети!
Франціє!
Версалю і Париже!
Ні, не ви зірвете той новий
Календар,
Що схід натхненний пише!
Ні, не ви!
Не ви!
Не ви!
Про вірш
Гнівна політична інвектива на Новий 1924 рік: попередження старій буржуазній Франції про невблаганний буревій зі сходу від Дніпра та Ільменю.
Історія
Написано на зламі 1923–1924 років у Києві в розпал дипломатичної ізоляції та ворожнечі між Антантою (Францією) та радянськими республіками.
Плужник відображає надії пореволюційної епохи на світове оновлення та визволення пригноблених народів.
Форма
Чотиристопний ямб із гнівними вигуками й градаціями. Ораторський публіцистичний тон високого розжарення.
Лексика насичена гострими інвективами («повії», «морлоки», «азіати»).
Як читати
Звернення до Франції звучить як вирок старому імперіалістичному світу, що марно намагається зупинити невблаганну ходу історичного часу.
Поет з гордістю приймає ярлики ворогів («дикуни, азіати»), показуючи, що саме ця оновлена кривава земля закладає під пар нове зерно світової справедливості.
Теми: політична інвектива · Франція і східний вітер · вітер з Дніпра · історична відплата · революційний злам