Це снилось?.. На тихім світанні
Багнети, і я біля стінки…
О, перші й довіку останні
Мої півхвилинки!
О, ранки! Кінчається зараз
Вино нерозведене ваше!
…А в думці – який тепер вираз
На очі нероблений ляже?
Це снилось? Не знаю. Не знаю…
І ось усміхнутись несила…
І ось не живу, не конаю…
О, правдо моя невесела!
Шокуючий спогад-кошмар про розстріл біля стінки: останні півхвилини перед залпом багнетів і ціна нерозведеного вина життя.
Один із найтрагічніших віршів української поезії ХХ століття зі збірки «Дні». Навіяний жахами чекістських підвалів та масових розстрілів доби революції.
Плужник сам дивом уникнув загибелі у вирі громадянського терору, що залишило незагойну травму в його серці.
Тристопний анапест із нерівноскладовими перепадами. Судомний, уривчастий ритм передає лихоманковий стан людини, яка стоїть під дулами зброї.
Риторичні питання й оклики фіксують катастрофічне стиснення часу до лічених секунд.
Запитання «Це снилось?..» підкреслює ірреальність пережитого жаху, коли межа між кривавим сном і дійсністю остаточно стерта війною.
Останні «півхвилинки» перед смертю оголюють справжній смак життя — «нерозведеного вина», яке людина змушена випити до дна без фальшивих героїчних поз.
Теми: розстріл біля стінки · чекістський терор · останні секунди життя · ціна буття · трагедія людини