Уночі його вели на розстріл.
Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип.
На неголенім обличчі гострі
Волоски…
Віддалік, немов цілком байдуже,
Офіцер димок цигарки плів.
Тільки неба хмарний, темний кужіль
Чув нудне і коротеньке – плі!
Відбулось. Мета моя далека,
Я такої смерті не боюсь! –
Зійде кров, немов всесвітня Мекка,
Для твоїх майбутніх синіх блуз!
Нічна трагедія страти: смолоскипний ліхтар, байдужий офіцер із цигаркою і зоряне небо, що оплакує приреченого.
Збірка «Дні». Картина нічних розстрілів, які практикувалися чекістами для збереження таємниці від населення.
Плужник протиставляє жорстокість людських судів вічній величі нічного неба.
Чотиристопний амфібрахій із перехресним римуванням. Ритм повільної ходи засудженого на смерть під конвоєм.
Зоровий контраст: бліде світло ліхтаря, червоний вогник цигарки офіцера і чорне небо.
Неголене обличчя засудженого й гострі волоски на щоці підкреслюють його зворушливу земну незахищеність перед зброєю.
Тільки «хмарний, темний кужіль неба» стає свідком людської драми, віщуючи, що пам'ять про невинно вбитих збережеться у вічності.
Теми: нічний розстріл · ліхтар і конвой · байдужість ката · небо-свідок · жертовність